Метеори і метеорити в Сонячній системі

Метеорити – невеликі кам’яні тіла космічного походження, які потрапляють в щільні шари атмосфери (наприклад, як у планети Земля), а деякі можуть навіть впасти на поверхню планети. До того, як такого роду небесні гості увійдуть в атмосферу, їх називають метеороіди. При зіткненні з повітряними масами Землі вони спалахують і залишають яскравий слід, видний неозброєним оком, іменований метеором. Метеороід може повністю згоріти при падінні і так і не стати метеоритом.
За походженням метеорити являють собою осколки більш великих космічних тіл – астероїдів, що мають свої постійні орбіти, велика частина яких знаходиться в межах Головного поясу астероїдів.

Вивчення метеоритів представляє великий інтерес. По-перше, багато хто з них складаються з речовини, близького до первинного речовині Сонячної системи, дослідження якого, безсумнівно, дозволяє з’ясувати багато питань, що хвилюють астрофізиків. По-друге, підрахунок ймовірностей падіння на Землю великого метеорита і моделювання наслідків цієї події має величезне значення для складання плану можливих дій при виникненні реальної загрози подібної катастрофи.

Втім, більшість метеороідов згорає у верхніх шарах атмосфери, а тому ніякої небезпеки для жителів нашої планети не представляють. Падіння на Землю Землю великих і важких космічних брил відбувається не так часто, але все ж трапляється. Так, в Південній Африці в доісторичні часи приземлився метеорит Гоба, знайдений в 1920 році, званий вченими найважчим і має вагу в 60 т. Після цієї події нашу планету відвідували й інші великі посланці з космосу, останній з них наробив чимало шуму в Челябінську.

І, як показав цей недавній російський досвід, передбачити падіння великого кам’яного тіла на Землю не завжди можливо. Причина проста: в наземні телескопи не помітні темні, що не освітлювані Сонцем небесні об’єкти, тому їх входження в атмосферу виявляється несподіваним. Допомагає тільки спостереження за яскравими частинами метеорних потоків, що проходять поблизу від нас, що дозволяє проаналізувати статистичні ймовірності космічних загроз, що припадають на той чи інший період.
(Інтерпретація Discovery наслідків падіння гігантського метеорита в Тихий океан поверхні планети Земля, діаметр метеорита 500 км)

За підрахунками астрономів, приблизно раз на рік в атмосферу Землі потрапляє метеорит, який би при зіткненні з поверхнею планети спровокував вибух потужністю 11-12 кілотонн у тротиловому еквіваленті. А раз на 15 років до нас прилітає космічний мандрівник, що загрожує призвести набагато більш серйозні руйнування. Не викликає сумнівів, що в найближчі 100 років жителям нашої

планети доведеться неодноразово стати очевидцями падіння великих метеоритів, якщо, звичайно, вчені і військові не налагодять ефективну систему захисту від подібних загроз з космосу.

Посилання на основну публікацію