1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Астрономія
  3. Календар Древньої Америки (Майя, Інки, Ацтеки)

Календар Древньої Америки (Майя, Інки, Ацтеки)

За плином років стежили не лише жителі «старого світу». Не менш ретельно вели свої системи літочислення цивілізації, що зародилися в Центральній і Південній Америці. Прикладом одного з найбільш витончених, ретельних та точних календарів може служити календар стародавніх майя.

У майя, сліди цивілізації яких виявляються в II тисячолітті до н.е., був культ календаря. Календарем були підпорядковані і архітектура, і математика. Система літочислення майя була двадцатерічной. В основу календаря було покладено число 20: місяць містив 20 днів, рік складався з 20 місяців, існував цикл з 20 років і т.д. Цей календар був цивільним і призначався для загального користування. Він систематично звірявся з астрономічним, рік у якому дорівнював 18 місяців плюс 5 додаткових днів. Рік майя називали «хааб» або «сонячний» Багато будови майя були кам’яним календарем: сходи вели облік днів, а барельєфи зображували ієрогліфи, що відповідали тижнях, місяцях, роках. Створюється враження, що, вміючи вести календар, жерці майя жили в постійному страху збитися з рахунку.

Календар майя виявився найточнішим у світі. Він найбільш близький до астрономічного (див. Табл. 3.1).

У X ст. н.е. територія Юкатана піддалася агресії з боку північноамериканських племен тольтеків. Протягом 3 поколінь вони асимілювалися з майя, несучи до їх культуру культ планети Венери, а в побут – свій венеріанський календар, в основу якого було покладено синодичний рік Венери, рівний 584 дням. У X ст. н.е. майя будують кам’яні храми-обсерваторії – Караколь і Кукулькан (рис. 3.2), вся архітектура яких була заснована на з’єднанні сонячного календаря майя і венеріанського календаря тольтеків. У гористих районах Перу, Чилі та Еквадору в XII-XVI ст. розвивалася цивілізація інків. Сонце було головним об’єктом їх поклоніння. З Сонцем був пов’язаний і календар. У інків були своєрідні обсерваторії «інтіуатана» – «сонячні причали». Вони висікалися в скелях. Посеред «причалу» розташовувався кам’яний стовпчик, і по його тіні можна було визначити час. Двічі на рік (коли Сонце виявлялося опівдні точно в зеніті) цей стовпчик зовсім відкидав тіні і міг служити своєрідним календарем.

Рік інків містив 12 місяців по 30 днів, до нього додавалися 5-6 днів, які відводилися під свята.

У XII-XVI ст. в центральній Мексиці процвітала цивілізація ацтеків. Календар ацтеків був місячно-сонячним. В основі календаря лежав 52-річний цикл. В кінці циклу за поданнями ацтеків могла статися світова катастрофа, нищівна все живе. Щоб цього не сталося, надзвичайно урочисто, з принесенням людських жертв, проводився обряд «Нового вогню». В останні 5 днів 52-го року – 5 «нещасних» днів, в які життя в поселеннях ацтеків завмирала – закривалися вікна та двері, жінкам і дітям категорично заборонялося виходити на вулицю, щоб їх не викрали злі духи.

Ацтекський рік ділився на 18 місяців по 20 днів, в кінці року додавалося ще 5 згаданих вище «нещасних» днів. Кожен місяць і кожен день у календарі ацтеків мав свою назву.

У 1790 р в Мехіко було знайдено зображення календаря ацтеків (рис. 3.3) – «сонячний камінь» – базальтовий диск діаметром 3,7 м і масою 24 тонни. На ньому зображені 20 ацтекських днів, 4 ери і 2 бірюзових змія – символи стародавнього неба.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Які бувають сузір’я