Червоні карлики: холодні зірки у Всесвіті

Неозброєним оком на ясному нічному небі людина може побачити зірки від першої до шостої зоряної величини, тому на просторах Всесвіту від наших очей ховаються численні тьмяні об’єкти, видимі тільки за допомогою астрономічних приладів. І серед них вченими було виявлено безліч цікавих космічних світил 11 зоряноївеличини – червоних карликів. Незважаючи на те, що червоні карлики є найпоширенішими зірками Галактики, вони і самі маловивчені. Астрономи стикаються з труднощами в дослідженні властивостей зіркових пігмеїв через їх низької світності.

Однак, загальні відомості про червоних карликів відомі вченим вже давно. Маса червоного карлика може бути менше однієї десятої маси Сонця. Найбільший представник маленьких небесних довгожителів важить трохи більше половини нашого земного світила. Червоні карлики – зірки холодні. Їх температура знаходиться в межах від 2000 К до 3800 К.

Якщо ж говорити про велику поширеності червоних карликів, то ось, наприклад, такий цікавий факт: 80% зірок Чумацького Шляху – це червоні карлики, що в чисельному вираженні становить близько 300 мільярдів зірок. У біології кількість організмів обернено пропорційно розмірам особин: чим дрібніше, тим більше. Такому ж правилу підкоряються і зірки. Якщо в живій природі таке положення можна пояснюється тим, що дрібні особини є їжею для великих, тому їх більше, то в космосі зірки-гіганти жодним чином не можуть поїдати червоних карликів. Чим же пояснити аналогію з біологічними об’єктами?

Відомо, що чим більше маса зоряного об’єкта, тим нестабільнішою його стан, тим швидше протікає в його центрі термоядерна реакція і тим вище його температура. Безперервні ядерні реакції всередині червоних карликів починають йти через мільярди років. Це обумовлюється слабкою гравітацією через малої маси холодних зірок. Таким чином, еволюція червоних карликів йде помітно повільніше, ніж їх важких побратимів, справжній вік маленьких холодних зірок в рази більше, ніж масивних небесних світил.

Астрономи впевнені, що коли загинуть всі покоління яскравих білих і жовтих зірок, в темряві Всесвіту тут і там будуть тьмяними іскрами горіти самотні червоні карлики.

Можливо, це тільки частково пояснює такий перевагу в чисельності червоних карликів над іншими небесними світилами. Вчені-астрономи поки ще ведуть дослідження в даному напрямку.

Спалахуючі зірки

(На картинці спалахує зірка типу UV Кита червоний карлик 2MASS J06045215-3433360, що знаходиться досить близько до нас, звичайно, за астрономічними мірками)

Серед тьмяних червоних карликів зустрічаються спалахують зірки. Їх відкрито не занадто багато через наднизької світності. Спалахуючі червоні карлики астрономи називають зірками типу UV Кита або змінними зірками, у яких різко зростає світність. Блиск зірки може різко зрости всього за кілька секунд, згасання ж відбувається значно повільніше. Вчені не виявили періодичність виникнення спалахів, цей процес носить спонтанний характер. Схожі спалахи виникають на Сонці, але вони значно слабкіше.

Чи є у червоних зірок планети?

Астрономи відкрили багато планет, що обертаються навколо червоних карликів. Їх значно менше, ніж планет, що належать до жовтих карликам – зіркам, схожим на наше Сонце. Якщо розглядати ймовірність життя на планетах, то вчені допускають таку можливість. Правда, через певної закономірності в русі планет в системах червоних карликів перспектива виявлення розвитку біологічних організмів невелика.

Справа в тому, що через маленьку маси і низької температури зірки життя можливе на планетах, період обертання яких становить кілька діб. Тільки на таких близьких планетах вода може знаходитися в рідкому стані. Але при такій близькості до зірки за законом гравітації планета буде завжди звернена до світила однією стороною, отже, оптимальне місце можливого існування живих організмів – це сутінкова зона поблизу термінатора. Тобто умови для розвитку біологічних видів далеко не оптимальні. Однак у силу поширеності у Всесвіті червоних карликів вчені не виключають, що в один прекрасний день на який-небудь планеті в системі маленької зірки буде виявлено життя.

Посилання на основну публікацію