Будова Сонячної системи

Уявити світ у вигляді системи, в якій небесні тіла рухаються відповідно до певним закономірностям, намагалися багато вчених давнини. Найбільшу популярність і визнання отримала система Арістотеля, згідно з якою рух тіл відбувається в напрямку їх «природних місць»: «важкі» рухаються до центру світу, «легкі» – до його околиць. Так як всі важкі тіла падають в напрямку центру Землі, то вона, відповідно до Аристотеля, і є природним центром світу. Так знайшла обгрунтування геоцентрична система.

Аналогічним чином Аристотель вивів положення про принципову різницю земних і небесних тіл. Він міркував приблизно так: природний рух земних тіл відбувається прямолінійно, небесні ж рухаються по кругових траєкторіях, тобто не володіють властивостями, властивими земним тілам, – вагою і легкістю. А значить вони не можуть складатися із земних елементів, а складаються, на думку Аристотеля, з досконалого елементу – ефіру, яка не зникає і не перетворюється в земні елементи. У цьому й полягає різниця між соняшниковою, земними об’єктами, які недовговічні і руху яких безладні, і надлунний, небесними об’єктами, які вважаються вічними, досконалими, які здійснюють рівномірні руху. Таке протиставлення земного і небесного, природно, влаштовувало церква.

Більш того, Аристотель вважав, що в рух небесні об’єкти наводяться деяким «первинним двигуном», що знаходиться над системою світу. Зрозуміло, що богословам не варто особливих зусиль назвати цей «первинний двигун» богом, а в арістотелівської системі побачити природничо

доказ буття бога.

У розвиток геоцентричної системи великий внесок внесли найбільші астрономи давнини Гиппарх і Птолемей. Вони розробили таку її математичну модель, яка задовільно на ті часи описувала рух небесних світил. Причому вважалося, що цей рух відбувається одночасно за кількома колами і що рівномірні руху по колу відповідають «божественної суті природи». Таким чином, основна форма руху в геоцентричної системі – рух по колу – обожнювалася. Не дивно, що система світу Аристотеля – Птолемея була канонізована церквою і підтримувалася її авторитетом протягом багатьох століть, незважаючи на все зростаюче її протиріччя наглядовою даними і на те, що ідея про центральне положення Сонця була висловлена ​​ще в давнину Філолаю і Аристарх Самоський.

Тільки в XVI столітті завдяки роботам великого польського вченого Миколи Коперника стала затверджуватися геліоцентрична система світу, яка відкрила шлях до наукового пізнання Сонячної си стеми. Сучасні уявлення про неї і є предметом даного розділу.

Посилання на основну публікацію