Астрономія в Стародавньому Єгипті

Багато загадки єгипетської цивілізації, що виникла декілька тисячоліть тому, залишаються нерозкритими досі. Археологи досі дивуються її творінь, багатьом з яких надають астрономічне значення.

Рік у Стародавньому Єгипті ділився на три сезони, які наступали в залежності від стану головної річки Єгиптян – Нілу. Незабаром єгипетські астрономи звернули увагу, що незадовго до початку підйому води в Нілі настає літнє сонцестояння і після довгої відсутності на небосхилі знову з’являється Сіріус. У той же час рік ділився на 12 місяців, в кожному з яких було 29 або 30 днів. Щоб це поділ відповідало сезонному, раз в 2-3 року єгиптяни додавали тринадцятий місяць. Першим днем місячного року в Єгипті вважався день молодика, наступав після на небосхилі Сіріуса.

Однак ці мінливі календарі були не надто зручні для життя держави, тому офіційний календар єгиптян дуже походив на сучасний: рік складався з 12 місяців і 365 днів (30 днів в кожному місяці+5 додаткових днів в кінці року). Раз в чотири роки замість п’яти додавали 6 днів, так як вже в той час єгиптянам було відомо про те, що насправді довша на чверть дня.

До теперішнього часу збереглися єгипетські таблиці, в яких були вказані положення деяких зірок в нічному небі. Вдень час єгиптяни вимірювали за допомогою сонячних годин, які представляли собою вертикально стоять стовпи, а також пісочних і водяних годин.

Хоча особливими досягненнями в області досліджень планет і зірок порівняно з іншими цивілізаціями стародавнього світу єгиптяни похвалитися не можуть, розвиток науки в долині Нілу все ж мало значення і для астрономії. Не випадково тут написали свої праці багато грецькі астрономи, наприклад Клавдій Птолемей.

Посилання на основну публікацію