Значення сну для людини, фази сну

Сон – це фізіологічний стан мозку і всього організму. Під час сну припиняється рух організму і послаблюється зв’язок органів почуттів з зовнішнім середовищем. Поряд з цим нейрони деяких відділів головного мозку знаходяться в активному стані.

Згідно з ученням І.П. Павлова, сон – це глибоке захисне гальмування. Такий стан спостерігається при втомі і виснаженні нервових клітин. Під час сну активність організму різко знижується, зменшується тонус скелетних м’язів. Це відбувається внаслідок починається процесу гальмування. Потім гальмування поширюється на великі півкулі, середній і проміжний мозок. Але на деякі центри, що регулюють процеси дихання, кровообігу, серцебиття, гальмування не поширюється. Робота цих життєво важливих систем сповільнюється. Уповільнення роботи внутрішніх органів організму знижує зв’язку нервових центрів в головному мозку, і обмін речовин сповільнюється. Під час глибокого сну припиняється розумова діяльність людини. Тому під час сну центральна нервова система отримує можливість повного відпочинку. Якщо людина в середньому живе 60 років, то 20 років життя (тобто третю частину) він спить. Сон – це життєво важливе фізіологічні стан організму людини. Як необхідні для людини вода, їжа, кисень, також необхідною умовою є сон. Якщо людина спить менше 8 годин, то процеси збудження і гальмування в головному мозку нормально не відбуваються, порушується і погіршується стан організму в виконанні розумової та фізичної праці. Якщо людина не спить протягом 3-5 діб, то в організмі відбуваються сильні зміни, знижуються увагу і пам’ять, змінюється поведінка, погіршується здоров’я. Змінюється гуморальна регуляція функцій внутрішніх органів, внаслідок цього з тканин виділяється багато мінеральних солей (Na, К), стероїдних гормонів. Збільшується кількість отруйних речовин, що призводить до звуження стінок кровоносних судин. Зменшується приплив крові до тканин, утворюються речовини, що порушують обмін речовин. Сон використовується для лікування деяких захворювань. Сон – ритмічний процес.

Фази сну

У кожному циклі розрізняють дві фази – фазу повільного сну і фазу глибокого сну. Повторення фаз повільного і глибокого сну становить цикл сну. Спочатку починається фаза швидкого сну, потім фаза глибокого сну. У фазі повільного сну зменшуються рухові реакції, розслабляються м’язи ніг, сповільнюються ритми дихання і серцебиття, знижуються обмін речовин і температура тіла. Через 1 -1,5 години фаза повільного сну змінюється фазою глибокого сну. У фазі глибокого сну розслаблені м’язи скорочуються, тому через активізацію груп мімічних м’язів обличчя і м’язів кінцівок спостерігаються міміка і рухи тіла. Активізується робота внутрішніх органів, дихання глибоке і швидке, посилюється робота серця, збільшується приплив крові до головного мозку, змінюється обмін речовин, очі рухливі. Тому фазу глибокого сну називають “швидкий рух очей”. Ця фаза часто спостерігається у новонароджених. Рухи очей не пов’язані зі сновидіннями. Якщо людину розбудити під час цієї фази, то він може ясно і чітко, цікаво розповісти про свій сон. Це говорить про те, що головний мозок під час цієї фази сну активний.

Фізіологічні основи сну

Механізм регуляції стану повільного сну розташований в довгастому мозку і таламусі, а фази глибокого сну – в вароліевом мосту. Кровообіг мозку в фазі глибокого сну однаково зі станом неспання. Якщо за допомогою спеціального приладу електроенцефалограф записати роботу мозку, тоді на початку сну записуються великі звичайні хвилі, а в стані неспання – низькі швидкі хвилі. Це характеризує зниження збудливості нервової системи під час сну і стан відпочинку головного мозку для відновлення своїх сил.

Щоб забезпечити у новонародженого нормальну функцію нервової системи, він повинен на добу спати 21 год. У віці 1 року дитина повинна спати 12 годин, в 4 роки – 12 годин, в 7 років – 11 годин, в 14-15 років – 9 годин і в 17-19 років – 8 годин. Якщо людина спить більше відповідного віку часу, то це шкодить його здоров’ю. Дитина рухається мляво, повільно, погіршується увага, затримується розвиток мислення, порушуються функція внутрішніх органів, особливо насосна функція серця, процеси кровообігу, дихання та інші. Сонливість властива людині з недорозвиненою нервовою системою. “Сонливість – супутник лінощів”, ​​- так говориться в прислів’ї.

Неспання – активний стан мозку. В цей час організм зв’язується із зовнішнім середовищем і його поведінку цілеспрямоване. Значення неспання складається в активізації свідомості і мислення людини. У кожній фазі неспання впливає на роботу внутрішніх органів. Наприклад, під час напруги підвищується тонус деяких м’язів, частішає або знижується ритм серця, змінюється ритм дихання, подовжується фаза видиху.

Механізм пробудження пов’язують з ретикулярної формацією (сітчаста структура з пов’язаних між собою нейронів середнього мозку) і гіпоталамусом проміжного мозку (відділ, який грає важливу роль в активізації поведінки).

Між сном і пам’яттю є зв’язок. Наприклад, вірш, вивчений перед сном, вранці легше і краще згадується, ніж вивчене увечері. Фізіологічне значення цього в наступному: сприймається образ від кори і окремих зон кори досягає замкнуту систему. Тут роздратування знаходиться в постійному перетворенні. У цій кругової замкнутій системі відбувається стикування слідів. В результаті сліди (утворені від інформації, що надійшла) перетворюються в довготривалу пам’ять. Перед сном активізується бадьорість, причиною якої є виникнення думки “треба вивчити, мене запитають”. В таких умовах стикування слідів буває повною і якісною. Перед сном в мозок інша інформація не надходить, що стає вигідним для перетворення слідів в довготривалу пам’ять.

На зміну сну і неспання впливають фактори зовнішнього середовища. Неспання пов’язано зі сходом сонця, а сон – з настанням вечора і ночі. Спокійний (монотонний) голос, тиха музика, тиша, темна кімната, тепла постіль, цокання годинника, рахунок чисел в розумі призводять до швидкому засипанню. Причиною пробудження можуть бути свічка, світло, шум, музика, роздратування внутрішніх рецепторів (наповнення сечового міхура, почуття голоду, біль в серці, утруднення дихання та ін.). Під час сну деякі нервові центри не охоплюються гальмуванням, так як вони виконують “сторожову” функцію.

На сновидіння впливають трудова діяльність, професія людини та ін. У сліпих людей в сновидіннях зорові образи відсутні, у них виявляються більше відчутні (тактильні) образи.

Сновидіння є викривленими символами явищ, процесів, образів, що вимагають інтерпретації. Сновидіння виглядають віщими по відношенню до зовнішніх подій і внутрішнім процесам організму. З давніх-давен існували сонники, що пояснюють сни. Наприклад, булка – до багатства, підйом в гору – успіх в житті, спуск і падіння – навпаки. Описано і віщі сни: Ломоносов побачив сон про смерть батька, і це підтвердилося. Або, наприклад, лікаря хворий повідомляє про відчуття укусу змії в ногу, і незабаром на цьому місці у нього з’явилася виразка. Мабуть, основою відчуття хворого були приховані процеси хвороби, які він сприймав підсвідомо (неусвідомлено). Сновидіння можуть неусвідомлено відображати процеси, пов’язані з наявними проблемами у людини, і в цьому чималу роль відіграє нам’яти. На зміст сновидіння впливають і думки, які виникли безпосередньо перед сном.

Посилання на основну публікацію