Властивості і функції вітамінів

Російський лікар-педіатр Н.І. Лунін в 1880 р вперше показав необхідність для нормальної життєдіяльності людини особливих речовин, які були виявлені їм в натуральному молоці. Ці речовини в 1912 р польський вчений К. Функ назвав вітамінами. Вітаміни – низькомолекулярні органічні сполуки різної хімічної природи і будови, синтезовані рослинами і мікроорганізмами. В даний час відкрито близько 50 речовин, що володіють вітамінними або витаминоподобними властивостями. У біохімічних реакціях безпосередньо беруть участь лише близько 20 з них.

Вітаміни надходять в кишечник людини з їжею або синтезуються там мікрофлорою, потім всмоктуються в кров і включаються до складу небілкової частини – коферменту. Останній вступає в з’єднання з білковою частиною – апоферментом, утворюючи ферменти. Вітаміни є незамінними компонентами ферментів, сприяючи виконанню їх функцій. Аферменти, як відомо, служать каталізаторами всіх життєво необхідних процесів. Вітаміни, беручи участь у всіх обмінних процесах, відіграють важливу роль у профілактиці серцево-судинних порушень, пухлин, усіх захворювань внутрішніх органів. Оскільки добова потреба у вітамінах незначна, їх називають мікрокомпонентами їжі на відміну від макрокомпонентів – вуглеводів, жирів і білків. Те мінімальну кількість вітамінів, яке необхідно для нормальної життєдіяльності організму, позначається як фізіологічна потреба у вітаміні. При вживанні меншої кількості того чи іншого вітаміну в організмі людини виникають патологічні явища, які називають гіповітамінозом. Комплекс патологічних змін в організмі при повній відсутності в тканинах вітаміну називають авітамінозом. При введенні в організм надлишкової кількості вітамінів спостерігається гіпервітаміноз.

В даний час всі відомі вітаміни за фізико-хімічними властивостями ділять на дві групи: водорозчинні та жиророзчинні. До водорозчинних належать вітаміни С, групи В, Р, біотин та ін., До жиророзчинних – A, D, Е, К, F. Більшість вітамінів не синтезується в організмі людини, а надходить з їжею. У продуктах харчування часто містяться не самі вітаміни, а близькі до них за будовою речовини (це насамперед стосується жиророзчинних вітамінів).

Останнім часом відкриті псевдо- і квазівітаміна – білкові молекули, які в певних умовах починають проявляти себе як вітаміни. До них відносяться карнітин, пантенін, коензим Q, біофлавіни та ін. Встановлено антиоксидантну дію вітамінів, насамперед С, Е і А, їх роль в профілактиці онкологічних захворювань. У ряді випадків в організмі порушується окислення ліпідів і виникають вільні радикали, які ушкоджують клітинні мембрани, прискорюють передчасне старіння, викликають генні мутації. Але в здоровому організмі існують антиоксидантні системи, що захищають його від вільних радикалів. Антиоксиданти – це сполуки різної хімічної природи, здатні обривати ланцюг утворення вільних радикалів. В даний час встановлено, що вільні радикали ушкоджують ДНК хромосом, які відповідають за старіння людини і регулюють загальну тривалість життя. У зв’язку з цим все антиоксиданти сприяють збільшенню тривалості життя. В даний час до природних антиоксидантів відносять вітаміни, деякі мікроелементи (магній, кальцій, цинк та ін.), Деякі гормони (тироксин, кортикостероїди, естрогени), сірковмісні амінокислоти. Тому вітаміни та інші речовини, які надають антиоксидантну дію, виключно важливі не тільки для профілактики небезпечних захворювань, але і для життєдіяльності людини.

Посилання на основну публікацію