1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Анатомія
  3. Типи вищої нервової діяльності людини

Типи вищої нервової діяльності людини

Сукупність складних форм діяльності кори великих півкуль і найближчих до неї підкіркових утворень, що забезпечує взаємодію цілісного організму із зовнішнім середовищем, називають вищої нервової діяльністю.

Умовно-рефлекторна діяльність залежить від індивідуальних властивостей нервової системи, які обумовлені спадковими особливостями індивідуума і його життєвим досвідом. Сукупність цих властивостей називають типом вищої нервової діяльності. В основі поділу на типи покладені три основні показники. По-перше, сила процесів збудження і гальмування, тобто здатність нейронів кори адекватно відповідати на сильні подразники. По-друге, врівноваженість процесів збудження і гальмування, тобто співвідношення сили процесів збудження і гальмування. При домінуванні порушення над гальмуванням у людини швидко утворюються позитивні умовні рефлекси, але утруднюється вироблення дифференцировочного гальмування. Якщо превалює гальмування над збудженням, розвивається загальне гальмування кори. І по-третє, рухливість процесів збудження і гальмування, що виражається в швидкості, з якою один процес змінюється іншим.

На підставі цих ознак виділили чотири типи вищої нервової діяльності: 1) сильний неврівноважений (з перевагою порушення над гальмуванням); 2) сильний урівноважений з великою рухливістю нервових процесів (спостерігається швидке звикання до обстановки, має місце активна реакція на нові подразники); 3) сильний урівноважений з малої рухливістю нервових процесів (на нові подразники спостерігається незначна реакція, для всіх дій характерна повільність); 4) слабкий з недостатнім розвитком збудження і гальмування (спостерігається швидка виснаженість організму, втрата працездатності при незвичайних раздражителях, швидкість переходу в загальмований стан).

Наведені типи вищої нервової діяльності збігаються з видами темпераменту людини, які були відомі ще Гіппократу. Перший тип відповідає холеричного темпераменту, другий – сангвінічному, третій – флегматическому, четвертий – меланхолійному. Однак між типом нервової системи і темпераментом немає тотожності, так як в останній, крім функціональних особливостей нервової системи, включаються оцінка становища та умов життя людини, соціальні фактори навколишнього середовища. Крім того, при аналізі функціонального стану нервової системи людини з урахуванням вроджених здібностей виділяють три типи вищої нервової діяльності: розумовий, художній і змішаний. В основі цієї класифікації лежить переважання першої чи другої сигнальної системи. Перша сигнальна система проводить аналіз і синтез безпосередніх сигналів зовнішнього світу за допомогою органів чуття. В результаті розвитку суспільства у людини розвинулася нова функція мозку: сприйняття словесної сигналізації, розуміння значення виголошуваних і видимих слів, а також жестів і міміки – друга сигнальна система. Вона якісно змінила вищу нервову діяльність людини, так як з’явилася взаємозв’язок кори з підкірковими утвореннями. Людина позначає словами все те, що сприймає рецепторами. Слово є «сигналом сигналів». Друга сигнальна система соціально детермінована, тобто виникла і розвинулася в результаті суспільно-трудової діяльності. Без спілкування з людьми друга сигнальна система не розвивається. Діти, які потрапили в ізоляцію, забувають розмовну мову, а народжені глухими, не маючи можливості наслідувати голос оточуючих, стають німими. Все це говорить про взаємозв’язок другої сигнальної системи з першою і з соціальним середовищем.

Художній тип відрізняється більш посиленою роботою першої сигнальної системи. Люди цього типу користуються чуттєвими сприйняттями навколишнього світу і сприймають дійсність цілком. Розумовий тип характеризується більш посиленою роботою другої сигнальної системи, вираженою здатністю до абстрагування дійсності. При цьому відбувається аналіз ситуації, її поділяють на частини, а потім уже з’єднують в єдине ціле. Змішаний тип характеризується врівноваженістю двох сигнальних систем.

ПОДІЛИТИСЯ: