Система верхньої порожнистої вени

Верхня порожниста вена (v. Cava superior), складова частина великого кола кровообігу, відводить кров від верхньої половини тіла – голови, шиї, верхніх кінцівок, грудної стінки (див. Атл.).

Верхня порожниста вена утворюється з злиття двох плечеголовного вен (позаду з’єднання I правого ребра з грудиною) і лежить у верхній частині середостіння. На рівні II ребра вона проникає в порожнину перикарда (навколосерцевої сумки) і впадає в праве передсердя. Діаметр верхньої порожнистої вени досягає 20-22 мм, довжина її – 7-8 см. Поблизу серця в неї впадають велика непарна вена, а також середостіння і перикардіальні вени.

Непарна вена (v. Azygos) (див. Атл.) Починається в черевній порожнині, де носить назву правої висхідної поперекової вени. Вона бере початок від численних приток – пристінкових вен черевної порожнини і утворює анастомози з венами Навколохребцеві сплетення, загальними клубовими і крижовий венами. Піднімаючись по правій стороні тіл хребців, вона проходить через діафрагму і слід позаду стравоходу під назвою непарної вени. В неї впадають діафрагмальний і праві міжреберні вени, вени від органів середостіння (перикарда, стравоходу, бронхів) і полунепарную вена. У місці впадання непарної вени у верхню порожнисту вену є два клапана. Полунепарную вена (v, hemiazygos) (див. Атл.) Тонше непарної, починається в черевній порожнині під назвою лівої висхідної поперекової вени. У грудній порожнині вона лежить в задньому середостінні зліва від аорти, приймає ліві міжреберні, стравохідні і середостіння вени, а також додаткову полунепарную вену, що утворюється при злитті верхніх міжреберних вен. Полунепарную вена в основному повторює хід непарної вени, в яку на рівні VIII грудного хребця і впадає, перетинаючи хребет.

Міжреберні вени (vv. Intercostales) супроводжують однойменні артерії, разом з якими, а також з нервами утворюють судинно-нервові пучки міжребер’я. Передні міжреберні вени впадають відповідно в праву і ліву внутрішню грудну вену, яка супроводжує однойменну артерію, а задні – в непарну, полунепарную, ліву плечеголовную і додаткову полунепарную вени. У гирлах міжреберних вен є клапани. У кожну задню міжреберної вену впадає спинна гілка, що збирає кров від м’язів і шкіри спини, а також від спинного мозку, його оболонок і венозних сплетінні хребта.

Плечеголовная вена (v. Brachiocephaliса) (див. Атл.) Виникає позаду грудино-ключичного зчленування в венозному кутку із з’єднання двох вен: внутрішньої яремної і підключичної. Ліва вена майже в два рази довше правою і проходить спереду гілок дуги аорти. Позаду місця прикріплення I ребра до грудини права і ліва вени з’єднуються і утворюють верхню порожнисту вену. Плечеголовная вена збирає кров з вен, супутніх гілкам підключичної артерії, а крім того, з вен щитоподібної і вилочкової залоз, гортані, трахеї, стравоходу, з венозних сплетінь хребта, глибоких вен шиї і голови, вен верхніх міжреберних м’язів і молочної залози.

Найбільш значними притоками плечеголовного вен є щитовидні, середостіння, хребетні, внутрішні грудні і глибокі шийні вени. Через кінцеві гілки вени встановлюються анастомози між системами верхньої та нижньої порожнистих вен (див. Атл.). Так внутрішні грудні вени починаються в передній черевній стінці як верхні надчеревні вени. Вони анастомозируют з нижніми надчеревній венами, що відносяться до системи нижньої порожнистої вени.

Внутрішня яремна вена (і. Jugularis interna) (див. Атл.) Починається в яремний отвір черепа як безпосереднє продовження сигмовидної пазухи твердої мозкової оболонки і спускається уздовж шиї в одному судинно-нервовому пучку з сонною артерією і блукаючим нервом.

Внутрішня яремна вена (разом з зовнішньої яремної) збирає кров від голови і шиї, тобто з областей, які забезпечуються загальною сонною артерією, і, зокрема, з пазух твердої мозкової оболонки, в які кров надходить з вен головного мозку. Крім того, в порожнині черепа у внутрішню яремну вену впадають вени від очниці, внутрішнього вуха, губчастої речовини кісток даху черепа і мозкових оболонок. З позачерепних гілок найбільшими є лицьова вена (v. Facialis), що супроводжує лицьову артерію і заніжнечелюстная вена. Остання збирає кров від скроневої області, вуха, нижньощелепного суглоба, привушної слинної залози, щелеп і жувальних м’язів. В області шиї у внутрішню яремну вену впадають притоки від глотки, мови і щитовидної залози.

На всьому своєму протязі вена та її притоки мають клапани.

Зовнішня яремна вена (v. Jugularis externa) (див. Атл.) Утворюється на рівні кута нижньої щелепи в результаті злиття заніжнечелюстной і задньої вушної вен і спускається по зовнішній поверхні грудино-ключично-соскоподібного м’яза, прикрита фасцією та підшкірної м’язом шиї. Вена впадає в підключичну або внутрішню яремну вену або, рідко, в венозний кут. Ця вена відводить кров від шкіри і м’язів шиї і потиличної області. В неї впадають потилична, передня яремна і надлопаточную вени.

Посилання на основну публікацію