Особливості будови тіла людини

Будова людського тіла дуже складно. Воно складається з п’яти рівнів. До першого рівня відноситься зовнішня форма організму, його називають організмовому рівні. До цього рівня відносяться – голова, шия, тулуб, кінцівки (руки, ноги і пальці).

Їх можна визначити при звичайному огляді. До другого рівня відносяться системи внутрішніх органів – дихальна, травна, видільна та ін. Їх називають системними, так як вони складаються з органів. Наприклад, дихальну систему утворюють ніс, дихальні шляхи, легені і відділ нервової системи, який регулює роботу цих органів. До системи кровообігу відносяться серце, кровоносні судини і відділ нервової системи. До третього рівня відносяться внутрішні органи, наприклад, легені, серце, шлунок, нирки та ін. Це органний рівень. До четвертого рівня відносяться тканини і клітини. Його називають клітинним рівнем. Щоб розглянути тканини і клітини, потрібно використовувати спеціальні прилади, наприклад мікроскоп. П’ятий рівень називають молекулярним.

Розвиток науки дало можливість не тільки вивчати тіло людини. Якщо на рівні організму діяльність і поведінку людини в основному регулюються нервовою системою, то робота клітин регулюється кількістю і активністю молекул. Кожен рівень вважається самостійною системою, так як для їх функціонування є всі складові. Керуючою і регулюючої діяльністю нервової системи здійснюються інтеграція і координація в роботі всіх рівнів організму.

Нервова система складається з головного і спинного мозку, а також відходять у всі частини тіла нервових відростків. Головна функція нервової системи – збудження і проведення збудження в інші системи, органи тіла. Дихальна система забезпечує зв’язок організму з зовнішнім середовищем, тобто надходження кисню і виведення вуглекислого газу з організму. Травну систему утворюють: ротова порожнина, стравохід, шлунок, кишечник, травні залози. Її функції полягають в перетравленні їжі, здійсненні всмоктування в кров і лімфу простих речовин, що утворилися в результаті розщеплення складних сполук. Видільна система виводить з організму надлишки неперетравленої їжі і отруйні речовини, що утворилися в результаті обміну речовин в клітинах.

До залоз внутрішньої секреції належать гіпофіз, щитовидна і паращитовидної залози, надниркових залоз, статеві залози і ін. Вони виділяють в кров біологічно активні речовини – гормони. З потоком крові гормони надходять в органи і надають регулюючий вплив на їх діяльність. Такий вплив гормонів називають гуморальної регуляцією (лат. Humor- рідина). Гуморальна регуляція, поряд з нервовою регуляцією, бере участь в регуляції необхідних умов для життєдіяльності організму. Система кровообігу транспортує до органів поживні речовини: кисень, вітаміни, мінеральні солі та ін., А також забезпечує функціональну зв’язок між усіма органами тіла. Склад крові дуже складний. Кров має структурний і поживне значення.

Обмін речовин і енергії має важливе значення в утворенні нових клітин і тканин замість пошкоджених і зношених, бере участь в зростанні органів і розвитку організму в цілому.

Опорно-рухова система складається з скелета і м’язів. Скелет складається з безлічі різних кісток. До скелету прикріплюються м’язи. За допомогою опорно-рухової системи людина ходить, бігає, займається спортом, трудиться і т.д.

Органи почуттів займають особливе місце в житті людини. До органів почуттів відносяться очі, вуха, ніс, рот (органи смаку), шкіра, чутливі рецептори м’язів. За допомогою органів почуттів людина пізнає навколишній світ і знаходиться з ним у тісному взаємозв’язку. За допомогою чутливих нервових клітин внутрішніх органів ми можемо відчувати біль і інші відчуття.

Велике значення вищої нервової діяльності у вихованні, навчанні людини, адаптації організму до умов зовнішнього середовища. Особливе значення вона має в пізнанні механізмів сну і неспання.

Система органів розмноження утворена чоловічими і жіночими статевими залозами. Вона є основою розмноження і розвитку поколінь людей. З покоління в покоління народжуються діти. Діти – продовження роду людського.

Організм людини – біологічно цілісна система. Цілісність організму як існуюча і функціонуюча цілісна система пов’язана з особливостями взаємозв’язків і взаємовідносин його частин. Організм як цілісна система відрізняється від інших систем наявністю таких властивостей, як обмін речовин, ріст, розвиток, розмноження, мінливість, спадковість, реактивність (здатність реагувати на дію подразників), надійність. Ми знаємо, що організм людини має складну будову, складається з декількох рівнів.

В організмі людини є такі системи органів: кров і кровообіг, дихання, травлення, обмін речовин і енергії, виділення, теплообмін, залози внутрішньої секреції, опорно-рухового система, нервова система, вища нервова діяльність, органи чуття, розмноження і розвиток. Кожна система характеризується специфічною будовою і виконанням різноманітних функцій.

Регуляцію діяльності нервової системи і функцій внутрішніх органів, що здійснюються за допомогою нервової системи, називають нервовою регуляцією. Регуляцію функцій організму під впливом гормонів і мінеральних речовин, присутніх в складі крові, називають гуморальної регуляцією. В організмі вплив цих двох видів регуляцій взаємопов’язане. Тому, об’єднуючи, їх називають нервово-гуморальної регуляцією.

В організмі функції всіх рівнів здійснюються взаємопов’язане, шляхом координації. Кожен рівень характеризується складністю будови і функцій. Якщо порівняти один рівень з іншим, то він являє собою самостійну систему. Незважаючи на особливість будови і наявність в своєму складі молекул і органоидов або особливість входять до власну структуру органів, кожен рівень функціонально пов’язаний з вищим рівнем, зберігаючи координацію, бере участь в напрямку проходження фізіологічних процесів.

До основних властивостей клітин відноситься їх надійність. З’явившись з заплідненої яйцеклітини, до кінця життя організм проходить через кілька періодів. Життя людини ділиться на вікові періоди. У кожному періоді (дитинство, юнацтво, молодість і ін.) Організм, тобто органи і системи органів, зазнає змін. Організм в певний період життя може розвиватися, зберігаючи своє функціональне властивість, не перериваючи зв’язку з зовнішнім середовищем. Така надійність здійснюється самим організмом. Цілісність організму характеризують і доводять його гнучкість, динамічність структурних процесів, зростання, розвиток, здатність до адаптації і відновлення порушених функцій.

1. Які рівні організації притаманні організму людини?

2. Які причини доводять цілісність організму?

3. Що називають фізіологічною системою і які системи органів є в організмі людини?

4. До якої системи належать ці органи – шлунок, серце, мова, нирки? Яка їхня роль?

5. До якого рівня відносяться залози?

Посилання на основну публікацію