Мікроелементи в організмі людини

Мідь – життєво необхідний мікроелемент, так як входить до складу білків. В організмі людини міститься 150 мг міді, з них 10- 12 мг в печінці, інша кількість – в інших органах і тканинах. Добова потреба в міді близько 2-3 мг. Набута недостатність міді зустрічається рідко.

Кобальт входить до складу молекули вітаміну В12, бере участь в кровотворенні, процесах росту і розмноження спільно з цинком, міддю, залізом. Для дорослої людини добова потреба в кобальті становить близько 0,05-0,1 мг. Основний природний його джерело – зелені листові овочі.

Цинк в організмі людини становить менше 0,01% маси тіла, має значення в регенерації тканин, входить до складу ферментів, має антиоксидантні властивості. Найбільша кількість його міститься в субпродуктах, м’ясі, нешліфований рисі, насінні соняшнику. Дефіцит цинку в організмі супроводжується послабленням імунітету, у дітей – зниженням апетиту, порушенням смаку і уповільненням зростання. Недостатність цинку позначається на статевої функції, її прояви подібні з тими, які розвиваються при старінні організму. Небезпека дефіциту цинку з’являється у строгих вегетаріанців, а також курців і страждаючих алкоголізмом. Велика частина фтору в організмі укладена в кістках і зубах. Тому наявність його в їжі необхідно для правильного формування кісткової і зубної тканини. Рафіновані продукти харчування не завжди містять достатню кількість фторидів, у зв’язку з чим дуже важливо фторування питної води, особливо для правильного розвитку кісткової системи організму, що росте. Недостатній вміст фтору в організмі людини призводить до розвитку карієсу зубів і остеопорозу. Багатими його джерелами є морепродукти і чай. Фізіологічна потреба у фторі становить 1 мг на добу. При надмірному його надходженні в організм виникає флюороз, що виявляється появою світлих плям на емалі зубів, викривленням колінних суглобів і змінами в хребцях.

Молібден сприяє нормальному обміну вуглеводів і жирів, утилізації заліза. Найбільша його кількість міститься в листових овочах, неочищеному зерні і бобових. Допомагає збереженню гарного загального самопочуття.

Марганець входить до складу ферментних систем і необхідний для підтримки нормальної структури кісток. Найбільша його кількість міститься в зелених листових овочах, продуктах з неочищеного зерна, горіхах, чаї. При марганцевої недостатності людина худне, з’являються нудота, блювота, змінюється колір волосся. У висококалорійної, рафінованої м’ясо-молочної їжі марганцю не вистачає, тому в раціон треба включати каші з неочищених круп, хліб з висівок, насіння, горіхи, зелень.

Селен є біологічно активним мікроелементом, що входять до складу багатьох гормонів і ферментів і пов’язаним таким чином з діяльністю всіх органів, тканин і систем. З часу його відкриття (1817) і до недавніх пір селен відносили до отруйних мікроелементам, і виявлення його в організмі вважалося ознакою отруєння. В останні роки погляди на роль селену для людського організму змінилися: він визнаний незамінним, життєво важливим мікроелементом. Селен бере участь у процесах відтворення, розвитку молодого організму і старіння людини, а отже, багато в чому впливає на тривалість життя. Селен – потужний антиоксидант, він стимулює утворення антитіл і підвищує захист від простудних та інфекційних захворювань, бере участь у виробленні еритроцитів, сприяє підтримці і продовженню сексуальної активності. В даний час встановлено, що селен знижує захворюваність раком на 40% і зменшує смертність від раку на 50%. Для деяких регіонів Білорусі характерна недостатня забезпеченість селеном, обумовлена низьким рівнем його в продуктах харчування. Дефіцит селену може викликати захворювання різних органів і систем, у тому числі й онкологічні. Недостатня забезпеченість мікроелементом є однією з причин передчасного старіння і зниження тривалості життя. Основним джерелом селену для людини служать пшеничне і житнє борошно. Середній рівень селену в пшеничній муці Білорусі в 2-3 рази нижче норми. Добова потреба в селені для дорослих людей становить від 50 до 200 мкг. В даний час проблема дефіциту селену в організмі людей привертає велику увагу.

Бром бере участь у регуляції діяльності нервової сістемв1, впливає на функції деяких ендокринних залоз. Добове споживання брому дорослою людиною становить 0,1-1 мг. Найбільш багаті цим елементом зернові, бобові та молоко. Надмірне накопичення брому в організмі супроводжується пригніченням функцій ЦНС і поразкою шкірних покривів.

Бор має важливе значення у формуванні кісткової тканини, попереджає розвиток остеопорозу. Добова потреба в ньому – 2 мг. Найбільша кількість бору людина отримує з коренеплодами.

Хром бере участь в обміні вуглеводів і жирів, у синтезі інсуліну. Дефіцит його може викликати розвиток атеросклерозу та цукрового діабету, гіпертензії. Основні харчові джерела хрому – дріжджі, м’ясні продукти, яєчний жовток, печінка.

Кремній має велике значення в процесі росту та формування кісток, хрящової і сполучної тканини, сприяє запобіганню остеопорозу, зміцненню клітин шкіри, волосся і нігтів, знижує крихкість кісток. Найбільша кількість його міститься в коренеплодах та інших продуктах, багатих рослинною клітковиною. Кремнієва недостатність призводить до ослаблення шкірних покривів: шкіра стає сухою і в’ялою, а волосся і нігті – сухим і ламким. Добова фізіологічна потреба в кремнії коливається від 20 до 50 мг.

Посилання на основну публікацію