1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Анатомія
  3. Методи дослідження в анатомії та фізіології

Методи дослідження в анатомії та фізіології

Найважливішим завданням вікової анатомії і фізіології є вивчення будови і закономірностей змін фізіологічних функцій в процесі індивідуального розвитку. У фізіології розвитку найбільш широко застосовуються методи поперечного (кроссекціонального) і поздовжнього (лонгітюдінальних) дослідження.

Метод поперечного дослідження являє собою одночасне вивчення тих чи інших властивостей у представників різних вікових груп. Зіставлення рівня розвитку певних органів та їх функцій у дітей різного віку дозволяє встановити закономірності онтогенетичного процесу. Метод простий і дозволяє застосовувати стандартні методики та прилади для обстеження дітей різних віків. Недоліком його є те, що він не дає можливості судити про динаміку процесів, що відбуваються, а показує тільки результати для окремих точок вікової шкали.

Метод поздовжнього дослідження розглядає динаміку процесу і полягає в тривалому спостереженні за однією групою дітей.

Вікова анатомія і фізіологія відносяться до природничих дисциплін, тому для оцінки росту і розвитку дитини використовуються методи, що традиційно застосовуються біологічними та медичними науками. Це насамперед антропометричні та фізіологічні показники. Антропометричні показники – маса і довжина тіла, окружності грудної клітки і талії, товщина шкірно-жирової складки – використовуються для оцінки фізіологічного розвитку дітей. Фізіометричні показники – життєва ємкість легень, сила стиснення кисті, станова сила та ін. – Відбивають одночасно рівень анатомічного розвитку і функціональні можливості організму.

У віковій анатомії широко застосовуються анатомічні та фізіологічні методи дослідження.

До методів анатомічного дослідження відносяться: препарування при вивченні зовнішньої будови та топографії великих утворень, ін’єкції, розпил замороженого тіла («пироговські зрізи») при вивченні розташування будь-якого органу по відношенню до інших утворень, електронна мікроскопія, скануюча електронна мікроскопія, що дає об’ємне зображення при малих і великих збільшеннях. Ці методи застосовують лише при роботі з неживим матеріалом і тільки для уточнення діагнозу. При роботі з організмом людини використовуються електрорентгенографія, що дозволяє отримати рентгенівське зображення м’яких тканин, які на звичайних рентгенограмах не виявляються, так як майже не затримують рентгенівські промені; томографія, за допомогою якої можна отримати зображення утворень, які затримують рентгенівські промені; комп’ютерна томографія, яка дає можливість бачити на телеекрані зображення, підсумкова з великого числа томографічних зображень; рентгеноденсіметрія, що дозволяє прижиттєво визначати кількість мінеральних солей в кістках. В даний час широкого поширення набула віртуальна анатомія. Наприкінці XX століття з’явилося нове засіб масової інформації, яке дає можливість отримати об’ємне анатомічне зображення. Завдяки цьому можна «проникнути» крізь тканини і спостерігати за роботою органів та їх станом. Можна продемонструвати пацієнтові хід майбутньої операції, що не тільки дозволить йому краще орієнтуватися у власному захворюванні, але і зменшить страх перед хірургічним втручанням. Використовуючи ці моделі, можна змоделювати вплив того чи іншого лікарського препарату на тканини, що особливо важливо при дослідженні даних препаратів. Наступним етапом стане моделювання захворювань і порівняння здорових і хворих тканин. Потім дослідник зможе «ввести» лікарський препарат і подивитися, як він впливає на органи.

Інший областю застосування віртуальної анатомії є біомеханіка. Медики можуть препарувати віртуальне тіло віртуальними скальпелями, що дозволить виконувати пробні хірургічні операції на екрані. Це особливо важливо для хірургів, які отримають можливість заздалегідь дізнатися про труднощі майбутніх операцій і підготуватися до їх подолання. Віртуальні «пацієнти» також незамінні для дослідників. На них можна випробовувати нові операції, інструменти, апаратуру, навіть нове обладнання для швидкої допомоги або операційних.

До фізіологічних методів дослідження функцій людського тіла відносяться спостереження, природний і лабораторний експеримент.

Метод спостереження використовується в будь-якому науковому дослідженні, але ізольовано від експерименту він не розкриває суті фізіологічних процесів в організмі. В експерименті для вивчення фізіологічного процесу створюються спеціальні умови. У них найбільш повно розкриваються якісні та кількісні характеристики цих явищ. Проміжною формою між наглядом і лабораторним експериментом є природний експеримент, який проводиться в звичайних умовах життєдіяльності людини.

Метод лабораторного дослідження використовується для вивчення функції організму в певних умовах. Міняючи останні, можна цілеспрямовано викликати або змінювати той чи інший фізіологічний процес. Широко застосовується метод функціональних навантажень або проб. Метод дозованих функціональних навантажень заснований на зміні в ході дослідження інтенсивності або тривалості впливу. До функціональних проб відносяться: дозовані фізичні та розумові навантаження, ортостатичні проби (зміна положення тіла в просторі), температурні дії, проби з затримкою дихання та ін.

Метод телеметрії – реєстрація за допомогою передавальних радіо -технічеських пристроїв функцій організму на відстані – дає можливість отримати інформацію про організм в природних умовах існування.

До сучасних методів вивчення фізіологічних функцій відноситься метод радіографії. При цьому мічена радіоактивними ізотопами речовина вводиться в тканину, яка поглинає і транспортує його. Шляхом фотореєстрації даної речовини в спеціальних зрізах на папері з подальшим мікроскопічним аналізом вдається зареєструвати всі зміни, що відбуваються в тканинах.

В останні роки активно використовується метод позитронно-Еміс-сійної томографії (ПЕТ). Суть його зводиться до наступного: в кров’яне русло людини вводиться радіоактивний ізотоп. Ізотоп випромінює позитрони, які проходять на 3 мм в тканину і стикаються з електроном. Це призводить до утворення пари протонів, які розлітаються в різні боки. Пронизуючи тканини, протони реєструються кристалічними детекторами, розташованими в спеціальній камері, підключеної до комп’ютера. Різниця попадання протонів в кристалічні детектори дозволяє створити плоске зображення на певному рівні. У дослідницьких цілях застосовується метод комп’ютерного сканування, при цьому використовуються рентгенограми, зроблені під різними кутами.

Таким чином, методи вивчення фізіології постійно удосконалюються і сприяють створенню досить повної і об’єктивної картини механізмів функціонування клітин і структур. У свою чергу правильне розуміння функції того чи іншого органу в організмі людини дозволяє предметно і своєчасно організувати процеси діагностики, профілактики та надання допомоги.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Класифікація суглобів