Лицьовий відділ черепа людини

В особовому черепі на відміну від мозкового, переважають парні кістки, до яких відносяться: верхньощелепні, носові, слізні, виличні, піднебінні і нижні носові раковини. Непарних кісток всього три: сошник, нижня щелепа і під’язикова кістка (див. Атл.).

Верхньощелепна кістка (maxilla) – велика парна кістка, яка займає центральне місце в особовому черепі, має тіло і чотири відростки (див. Атл.). Усередині тіла знаходиться велика воздухоносной верхнечелюстная (гайморова) пазуха, що відкривається в носову порожнину. Передня, лицьова поверхня тіла ввігнута, має на собі Кликова ямку, а над нею – ніжнеглазнічного отвір однойменного каналу, що пронизує всю кістку. Верхня поверхня тіла утворює нижню стінку очниці, а носова поверхня – бічну стінку носової порожнини. До цієї стінці прикріплюється невелика кістка – нижня носова раковина. Задня поверхня кістки – звернена до підскроневої ямі. З чотирьох відростків, що відходять від тіла, лобовий з’єднується з лобової; а виличної – зі виличної кісткою. Піднебінні відростки разом з прилеглими до них ззаду піднебінними кістками (ossa palatina) утворюють тверде небо. Альвеолярний відросток забезпечений вісьмома лунками, в яких сидять верхні зуби.

Носові кістки (ossa nasalia) розташовані в області перенісся і замикають зверху грушоподібне отвір, що веде в носову порожнину. В глибині останньої видно леміш (vomer) – сагиттально розташована пластинка, що приростає до клиноподібної, гратчастої, піднебінним і верхнещелепними кісткам.

Слізні кістки (ossa lacrymaha) – найменші з кісток лицевого черепа. Утворюючи частина внутрішньої стінки очниці, вони примикають до лобової, гратчастої і верхньощелепної кісток.

Виличні кістки (ossa zygomatica) мають по три відростка – лобовий, скроневий і верхньощелепної, названі по кістках, з якими вони з’єднуються. Виличні кістки утворюють ніжнелатеральние краю очниць, а разом зі скуластими відростками скроневих кісток – виличні дуги.

Нижня щелепа (mandibula) – непарна кістка, складається з тіла і двох гілок (рис. 1.41). Спереду на тілі видається підборіддя виступ, а з боків його – підборіддя горбки. На внутрішній поверхні тіла по середньої лінії знаходиться подбородочная ость, від якої в сторони тягнуться дві виступаючі лінії. На верхньому краї тіла знаходяться 16 зубних лунок. Відходять від тіла гілки утворюють з ним кут, на внутрішній і зовнішній поверхнях якого знаходяться шорсткості – місця прикріплення жувальних м’язів. Гілки закінчуються двома відростками; з них передній – вінцевий – служить місцем прикріплення жувального м’яза, а задній – мищелковий, в якому розрізняють головку і шийку, – зчленовується з скроневої кісткою. На внутрішній поверхні гілки знаходиться отвір нижньощелепного каналу, який проходить уздовж коренів зубів і відкривається на зовнішній поверхні тіла підборідним отвором.

Під’язикова кістка (os hyoideum) – маленька вигнута кістка, підвішена до шиловидному відростка скроневої кістки за допомогою довгої зв’язки (рис. 1.42). Складається з тіла, малих і великих ріжків. Цю кістку легко промацати на шиї над гортанню.

Посилання на основну публікацію