Філогенетичні перетворення кровоносної системи

Нижчі хребетні (ланцетник) не мають серця. Його черевна аорта своїми скороченнями жене венозну кров в зяброві капіляри, де вона перетворюється на артеріальну і надходить у спинну аорту. Остання метамерно віддає парні пристінкові (для сегментів тіла) і внутренностние (для кишкової трубки) артерії. Пройшовши через капіляри тіла, кров надходить у парні задні і передні кардинальні вени і виливається в венозний синус, який є заднім кінцем черевної аорти. У ланцетника є вже система ворітної вени.

Риби мають двокамерну серце, яке складається з передсердя і шлуночка, які перекачують венозну кров з венозного синуса в артеріальний конус, звідки вона надходить у черевну аорту і приносять зяброві судини. У ембріонів закладається шість пар таких судин, але у дорослих риб перші дві зникають (рис. 2.15, А). З зябер кров надходить по виносять судинах в спинну аорту. Метамерними пристінкових артерій останньої зберігається, а її внутренностние артерії, за винятком гілок до нирок і статевих залоз, перетворюються в непарні судини.

Перехід до наземного існування і, отже, до легеневого типу дихання супроводжувався редукцією зябер і значними перетвореннями в тій частині артеріального русла, яка була з ними пов’язана. У зародків наземних хребетних закладається 6 пар зябрових артерій, але без капілярної мережі. I, II і V пари цих артерій редукуються. Ill пара стає сонними артеріями. IV пара перетворюється в праву і ліву дуги аорти, які зливаються в дорсальну аорту, VI пара дає початок легеневих артеріях малого кола кровообігу і артериальному протоку, перетворюються після народження в артеріальну зв’язку (рис. 2.15, Б, В, Г).

Перебудовується і венозна система. У рептилій, наприклад, задні кардинальні вени поступаються місцем задньої порожнистої вени (спочатку відводить кров від первинних нирок), а самі перетворюються на другорядні судини (непарну і полунепарную вени), що впадають в задню порожнисту вену. З передніх кардинальних вен починає переважати права, яка і перетворюється у ссавців і людини в передню (верхню) порожнисту вену. При цьому обидві порожнисті вени роздільно впадають у праве передсердя.

Найбільш суттєві зміни відбуваються у наземних хребетних в серце. У амфібій воно складається з двох передсердь і шлуночка. У праве передсердя з венозного синуса надходить венозна, а в ліве з легеневих вен, – артеріальна кров. Ці струми крові частково змішуються в загальному шлуночку, з якого потрапляють в артеріальний конус.

У рептилій серце теж трикамерне, але в шлуночку є неповна перегородка. Аорта відокремлена від легеневої артерії і виходить з шлуночка не одним загальним конусом, як у амфібій (рис. 2.15, Б), а двома роздільними країнами – правої і лівої дугами (рис. 2.15, В). В корінь правої дуги, що постачає передню частину тіла, потрапляє кров переважно артеріальна, а в ліву – змішана.

У ссавців і людини шлуночки повністю відокремлені один від одного, серце чотирикамерне. Права дуга аорти перетворюється на плечоголовний стовбур і праву підключичну артерію (рис. 2.15, Г). Венозний синус нижчих хребетних виявляється втягнутим в праве передсердя, а стовбур легеневих вен – у ліве. Це посилює передсердя, в яких гомологом передсердь нижчих хребетних виявляються лише вушка.

Таким чином, в ході еволюції серце спочатку було венозним (наприклад, у риб). З виходом хребетних на сушу в амфібій і рептилій виникло серце перехідного типу із змішаною кров’ю. Нарешті, у вищих хребетних – птахів і ссавців права половина серця зробилася венозної, а ліва – артеріальної, і до тканин тіла стала надходити тільки артеріальна кров. Така еволюція серцево-судинної системи сприяла посиленню обміну речовин, привела до різкого підйому загального рівня життєдіяльності всього організму і разом з іншими прогресивними змінами забезпечила ссавцям панівне становище у тваринному світі.

Посилання на основну публікацію