Будова хребта

Хребетний стовп є опорою тіла. Він захищає спинний мозок і бере участь в русі тулуба і голови. Хребет складається з 33-34 хребців (рис. 11). Розрізняють 5 відділів хребта: шийний (7 хребців), грудний (12), поперековий (5), крижовий (5) і куприковий (4-5 хребців).

Будова будь-якого хребця незалежно від місця розташування однаково (рис. 12). Хребець складається з тіла, дуги і семи відростків. Тіло виконує опорну функцію. Ззаду до нього прикріплюється двома ніжками дуга, яка замикає хребетний отвір. Всі хребетні отвори утворюють хребетний канал, що захищає від механічних пошкоджень розташований в ньому спинний мозок. На дугах хребців є поглиблення – верхні і нижні вирізки. Вирізки сусідніх хребців утворюють міжхребцеві отвори для нервів і судин спинного мозку. Від тіла відходять відростки. Центральний остистийвідросток йде від середньої лінії дуги. З боків дуги розташовується два поперечних відростка, а вгору і вниз відходять по два суглобових відростка. Суглобові відростки забезпечують утворення міжхребцевих суглобів, в яких здійснюються руху хребців. До поперечних і остистих відростках прикріплюються зв’язки і м’язи, що приводять у рух хребці.

Величина і форма хребців у різних відділах хребетного стовпа неоднакова.

У шийному відділі поперечні відростки хребців мають отвори, через які проходить хребетна артерія. Остисті відростки шийних хребців на кінці своєму роздвоєні. Тіло самого хребця відрізняється невеликими розмірами, форма його наближається до прямокутної. Перший шийний хребець (атлант) відрізняється тим, що в нього відсутнє тіло, але є дві дуги – передня і задня, з’єднані між собою бічними масами. Своїми верхніми суглобовими поверхнями, що мають форму ямок, атлант зчленовується з потиличної кісткою, а нижніми, більш плоскими, – з II шийним хребцем. У новонародженої дитини дуги пов’язані, вони зростаються тільки до 5-річного віку. II шийний хребець (епістро-фей, або зуб) має зубовидний відросток, що зчленовується з передньою дугою атланта. Остистийвідросток VII шийного хребця не має, виступає над остистими відростками сусідніх хребців і легко прощупується позаду в області шиї.

Грудні хребці сполучаються з ребрами, тому на тілі мають суглобові (реберні) ямки для головок ребер. Остисті відростки їх довгі і сильно нахилені донизу, внаслідок чого налягають один на одного на зразок черепиці. Розміри тіл хребців збільшуються зверху вниз.

Поперекові хребці найбільші, їх остисті відростки спрямовані прямо назад (дуже масивні, але короткі). У них відсутні реберні ямки.

Крижові хребці зростаються в одну кістку – крижі (див. Рис. 10). Він має трикутну форму з основою, зверненою вгору, і вершиною, зверненої вниз. Передня, або тазова, поверхня крижів увігнута, на ній є чотири пари передніх крижових отворів. Задня поверхня крижів опукла, на ній розрізняють виступи (гребені), що утворилися в результаті зрощення відростків хребців, і чотири пари задніх крижових отворів для проходження нервів. На місці з’єднання крижів з V поперековим хребцем спереду утворюється мис.

Куприк складається з 2-5 (найчастіше 4) недорозвинених зрощених копчикових хребців. Вигнутий вперед куприк має трикутну форму. Підстава направлено вгору, верхівка – вниз і вперед. Деякі ознаки хребця збереглися тільки у першого хребця. У нього є невелике тіло і два бокових копчикових роги. Решта хребці дрібні і мають округлу форму. У молодих людей вони нерідко з’єднані між собою за допомогою хрящових пластинок, у літніх – зрощені в одну кістку. Жіночий куприк більш рухливий, ніж чоловічий, що обумовлено здатністю жінок народжувати.

Кількість хребців у людини може варіювати від 32 до 35, описані випадки наявності 37 хребців – варіації стосуються тільки крижових і куприкових хребців. Хребці зв’язані між собою за допомогою різного виду з’єднань. Між тілами хребців є міжхребетні диски, товщина яких в грудному відділі 3-4 мм, в шийному – 5-6 мм, в поперековому – 10-12 мм. Диск складається з розташованого в центрі драглистого ядра (залишки хорди), близького за будовою до гіалінових хрящем. Ядро оточене фіброзним кільцем з волокнистого хряща. Завдяки такій будові диски міцні, пружні, а їх з’єднання рухливі. У міжхребцевих дисках поперекового відділу хребта, який є найбільш рухливим, є порожнини, в результаті чого утворюються міжхребцеві симфізи.

Хребет з’єднується з черепом за допомогою атлантозатилочного суглоба, утвореного потиличних виростків і суглобовими ямками атланта. Атлантозатилочного суглоб є еліпсоїдним, комбінованим, виконує функції згинання, розгинання і нахили голови. Атлантоосевого суглоб утворюється дугою атланта і суглобовими поверхнями II шийного хребця. Це одноосний циліндричний суглоб, що здійснює обертальні рухи голови щодо тулуба. Дугоотростчатие (міжхребетні) суглоби утворені суглобовими відростками вище-і нижележащих хребців, є плоскими многоосного комбінованими суглобами, що здійснюють рух хребців. Попереково-крижовий суглоб утворений суглобовими поверхнями V поперекового хребця і верхніми суглобовими відростками крижів. Суглоб плоский, многоосного, комбінований і здійснює згинання тулуба.

Посилання на основну публікацію