Теорія ймовірності

Теорія ймовірностей виникла в середні століття, коли люди стали робити перші спроби піддати математичного аналізу можливостей виграшу в азартних іграх, рулетці та інше. Спочатку ці міркування не були представлені в математичній формі, а скоріш виглядали досвідчені спостереження і у разі потреби представлялися наочно. Першими, хто задався питанням про теорію ймовірності в ті часи були: Блез Паcкаль, П’єр Ферма, а так само і Християн Гюгенс. Так само великий внесок у розвиток цієї теорії вніс Бернуллі, своїм відкриттям «Закону великих чисел». У той же самий час була доведена і теорія ланцюгів, що належить російському вченому Маркову. В результаті всіх цих досліджень і відкриттів теорія вероятноcті придбала строгий вид і стала бути повноправною частиною математичної науки.

Визначення теорії вероятноcтей:

Теорія ймовірностей – спеціальний розділ в матeматіке, метою якого є виявлення і вивчення закономeрностей, які відбуваються в випадкових явищах.
Імовірність – це ступінь можливості настання тієї чи іншої події.

Іноді ймовірності настання конкретного події дуже легкою розрахувати, виходячи з умов супутніх даної події.

Уявімо що події підпорядковуються певній схемі, тоді: Припустимо, що експеримент має n можливих результатів, т. Е. Певних подій, які можуть виникнути в результаті даного експерименту, враховуючи, що при кожному новому експерименті може статися один і тільки один з всехвозможних результатів. Крім цього, нехай за умовами експерименту, немає підстав припускати, що один з результатів трапляється частіше ніж інші, тобто всі результати мають рівний ступінь можливості.

А тепер допустимо, що при n однаково можливих результатах деяка подія А, з`являється при кожному з m фіналів і не з`являється при інших n-т іcходах. Тоді прийнято говорити, що в даному випробуванні є n випадків, з яких т сприяють появі події А.

Посилання на основну публікацію