Топографічні карти

Топографічна карта – основний графічний документ про місцевість, що містить точне, докладне й наочне зображення рельєфу і місцевих предметів. Топографічні карти можна класифікувати за найрізноманітнішими ознаками: за масштабами, спеціальному змістом, призначенням та іншими ознаками (карти географічні, топографічні, історичні, геологічні, грунтові та ін.).

Масштаб карти. Різноманітність завдань, що вирішуються за допомогою топографічних карт, викликає необхідність мати карти різних масштабів.

Масштаб карти показує, у скільки разів довжина лінії на карті менше відповідної їй довжини лінії на місцевості. Наприклад, масштаб 1: 50000 означає, що всі лінії місцевості зображені на карті із зменшенням в 50 000 разів, т. Е. 1 см на карті відповідає 50 000 см (500 м) на місцевості. Звичайно використовувані масштаби топографічних карт відображені в таблиці:

Чим більше ступінь зменшення зображеної на карті території, тим більш дрібним називають масштаб карти. Дрібномасштабні карти 1: 500 000 і 1: 1 000 000 прийнято називати оглядово-топографічними. На великомасштабної карті збільшується кількість наносяться на неї деталей місцевості, що дозволяє зображати місцевість більш докладно.

За нижньої (південної) рамкою карти зазначаються: чисельний масштаб, лінійний масштаб і величина масштабу. Чисельний масштаб записується у вигляді дробу, у якої чисельник дорівнює одиниці, а знаменник – число, що показує, у скільки разів відстані на карті менше відповідних їм відстаней на місцевості. Лінійний масштаб – це графічне вираження чисельного масштабу. Відстань на місцевості в метрах або кілометрах, відповідне 1 см карти, називається величиною масштабу.

На малюнку 80 відстань між точками А і D одно 1600 м, а між точками В і С – 1350 м.

Умовні топографічні знаки. Місцеві предмети на топографічних картах зображуються умовними знаками, а рельєф – горизонталями. Умовні знаки – азбука карти.

Без знання цієї абетки не можна навчитися читати карту, а отже, і вивчати по ній місцевість.

Існують масштабні, внемасштабние і пояснювальні умовні топографічні знаки. Масштабні умовні топографічні знаки застосовуються для зображення місцевих предметів, які за розмірами займаної ними площі можуть бути показані в масштабі даної карти або плану (ліси, болота, озера, великі річки, великі споруди і т. П.). За допомогою внемасштабние умовних топографічних знаків зображують місцеві предмети, які займають незначні площі і не можуть бути виражені в масштабі карти (заводські труби, радіощогли, колодязі, кілометрові стовпи, окремі споруди і т. П.). Пояснювальні умовні топографічні знаки служать для додаткової характеристики місцевих предметів і застосовуються в поєднанні з іншими знаками (знаки породи лісу, стрілки для вказівки течії річки та ін.). Крім графічних знаків, використовуються повні або скорочені написи зображуваних предметів (шк. – Школа, сан. – Санаторій і т. Д.), А також написи і цифрові позначення для вказівки власних назв річок, озер, населених пунктів, висот точок, ширини річок і доріг, характеристика переправ та ін.

Всі елементи місцевості при зображенні на картах підрозділяються на наступні основні групи, для кожної з яких встановлена своя система умовних позначень: населені пункти, місцеві предмети, дорожня мережа, гідрографія, рельєф, грунтово-рослинний покрив і кордони. За допомогою умовних знаків на карті наочно передається дійсна картина місцевості.

Топографічна карта дає тривимірне (об’ємне) уявлення про місцевість, тому що на ній зображується рельєф за допомогою горизонталей. Горизонталь – лінія на карті, що з’єднує точки рельєфу місцевості з однаковою висотою над рівнем моря. За початок відліку висот прийнятий середній рівень Балтійського моря (нуль Кронштадтського водомірного поста).

Елементи рельєфу, які неможливо зобразити горизонталями (обриви, яри, вимоїни, скелі, кургани, ями і т. П.), Показуються спеціальними умовними знаками.

Вимірювання відстаней по карті. Вимірювати по карті відстані зручно за допомогою циркуля-вимірювача. При вимірюванні відстаней на карті голки циркуля встановлюють на кінцеві точки вимірюваного відрізка; потім, не змінюючи розчину циркуля, прикладають його до лінійного масштабу так, щоб його ліва ніжка припала зліва від нуля, а права стояла точно на одному з ділень вправо від нуля. Шукане відстань дорівнюватиме сумі відліків по кінцях голок циркуля. Частки дрібних ділень визначаються на око. Для прикладу, наведеного на малюнку 81, виміряний відстань між окремим двором і геодезичним пунктом одно 1250 м.

Довгі лінії, що не уміщаються на лінійному масштабі карти, вимірюються по частинах.

Відстані по кривих лініях вимірюються кроком (невеликим розчином) циркуля. Довжина кроку циркуля звичайно приймається 1 см або 0,5 см.

Наприклад, по карті масштабом 1: 100 000 потрібно визначити довжину маршруту по путівці між населеними пунктами Гори і Лужки (рис. 82). Встановлюємо розчин ніжок циркуля в 1 см, що відповідає 1 км на місцевості. Потім ставимо одну голку циркуля на дорозі в населеного пункту Гори, іншу – на продовженні цієї дороги в напрямку пункту Лужки. Повертаючи циркуль щодо однієї з голок і переміщаючи його по маршруту, отримаємо чотири перестановки (4 км) і залишок, рівний 700 м, який вимірюємо за масштабом. Таким чином, обумовлена довжина маршруту буде дорівнює 4700 м.

Для визначення відстані по карті зручний, особливо при вимірюванні довгих кривих і звивистих ліній, курвиметр. Внизу цього приладу є коліщатко, поєднане системою передач зі стрілкою. При русі коліщатка уздовж вимірюваної по карті лінії стрілка пересувається по циферблату і вказує пройдене коліщатком відстань.

Поділу на шкалах циферблата можуть бути в сантиметрах або кілометрах. На малюнку 83 показаний курвиметр з трьома шкалами в кілометрах, з яких кожна відповідає масштабу 1: 25000, 1: 50000 та 1: 100 000. Тому при вимірюванні ліній попередньо потрібно з’ясувати, в яких одиницях оцифрований циферблат, і стрілку встановити на нуль . У процесі прокатування курвіметра уздовж вимірюваної лінії показання стрілки повинні зростати (в іншому випадку курвиметр треба повернути на 180о).

На малюнку 83 стрілка курвіметра показує за шкалою для масштабу 1: 25000 – 4,2 км, 1: 50 000 – 8,5 км, 1: 100 000 – 17 км. Якщо курвиметр дає свідчення в сантиметрах, то відповідні їм відстані на місцевості отримують, множачи відліки по Курвіметр на величину масштабу карти.

При відсутності циркуля або курвіметра відстань по карті можна виміряти за допомогою смужки паперу, а також лінійки з міліметровими розподілами.

Орієнтування на місцевості по карті. Орієнтування по карті складається з орієнтування карти, визначення на ній точки стояння і звірення карти з місцевістю.

Орієнтування карти полягає в наданні їй такого положення в горизонтальній площині, при якому всі напрямки на ній виявляються паралельними відповідними напрямами на місцевості. У такому положенні верхня (північна) сторона рамки карти звернена на північ, а південна – на південь, права – на схід, ліва – на захід.

Орієнтування карти може бути виконано наближено, на око, або точно, за допомогою компаса або візирної лінійки.

Точка стояння визначається на мапі по місцевих предметах, характерним формам і деталям рельєфу, зображеним на карті, одним із таких способів: по найближчих орієнтирів на око; проміром пройденої відстані; зарубками по орієнтирах.

Для визначення точки стояння по найближчих орієнтирів потрібно орієнтувати карту і впізнати на карті і на місцевості два-три найближчих місцевих предмета або елемента рельєфу. Потім по глазомерно певним відстаням до упізнаних орієнтирів, напрямків на них, а також їх взаємному розташуванню намітити з урахуванням масштабу точку стояння на карті.

При визначенні точки стояння проміром пройденої відстані треба виміряти це відстань від надійно впізнаною на карті точки місцевості і відкласти його в напрямку руху в масштабі карти.

Сутність способу зарубок за орієнтирами полягає в тому, що на орієнтованої карті виконується візування за допомогою лінійки на два-три місцевих предмета і проводяться напрямки від них; в перетині цих ліній і вийде точка стояння. Важливо, щоб орієнтири були з упевненістю пізнані, а край лінійки проходив точно через центри їх зображення на карті.

Звірення карти з місцевістю полягає в знаходженні на ній всіх розташованих навколо точки стояння місцевих предметів і елементів рельєфу, а також в упізнанні на місцевості об’єктів, які показані на карті. Рух вночі поза дорогами доцільно здійснювати по азимутах.

Що таке топографічні карти, для чого вони потрібні?
Що називається масштабом карти? Дайте визначення чисельного, лінійного масштабу і величини масштабу.
Розкажіть про топографічні умовних знаках.
Як виміряти відстань на карті за допомогою циркуля і курвіметра?
Розкажіть про орієнтуванні на місцевості по карті.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.