Звідки з’явився шарф?

Шуня і Зубок від всіх вирішили пограти на горищі. Вони залізли туди вгору по сходах. Зубок штовхнув двері, і вона повільно, зі скрипом відчинилися. На горищі було тихо і пильно. – Горище схожий на вежу чарівника! – Вигукнув Зубок. – Давай грати, як ніби я принцеса і чекаю лицаря-рятівника. – Запропонувала Шуня.

– Але спочатку принцеса потрапила в чарівну павутину. – Сказав Зубок. Потягнув за яскраво-синю нитку, яка звисала з старої скрині, і почав обмотувати цієї ниткою мишку. – Готово! Тепер клич на допомогу! Шуня, насилу стримуючи сміх, закричала:

– Мене зачарував злий чарівник! Рятуйте! Допоможіть! Єнотича почув Шунін крик і кинувся на горище.

– Що тут сталося? – Стривожено запитав він.

– Все нормально, ми граємо, – заспокоїв Єнотича Зубок.- Я рятую Шуню від чар чарівника. Єнотича взявся за нитку, якою була обплутана Шуня, і, змотуючи її в клубок, звільнив мишку. Потім він підійшов до скрині, відкрив його і ахнув:

– Це ж був мій шарф! Видно, я забув його на горищі, коли шукав наш альбом з фотографіями.

– Прости, Єнотича, ми думали, що це просто нитка. Я тобі інший шарф зв’яжу, – сказала Шуня. – Я тут журнал бачила, там такі гарні шарфики! Шуня принесла журнал, і друзі стали його розглядати.

Як виник шарф?

– Подивіться уважно на цю картинку, – сказав Єнотича, – це «пра-пра-прадід» сучасного шарфа. Його історія налічує більше двох тисяч років. Відомо, що вперше шарфи з’явилися в Стародавньому Китаї. Китайські воїни замотували шию шматком матерії, щоб уберегтися від холоду. І в Стародавньому Римі солдати робили точно так же, щоб не замерзнути в далеких походах. Пізніше хустки-шарфи стали носити по всій Європі. І не тільки для тепла, а й для краси.

-Наша Тітонька Матильда теж шарфики любить, у неї такі гарні є … – мрійливо сказала Шуня. – Ось і в вісімнадцятому столітті французькому королю Людовику теж подобалося носити на шиї різнокольорові шарфи, він навіть велів всім придворним їх надягати. Багаті французи навчалися мистецтву носити шарф на спеціальних уроках. А в Росії в цей же час офіцери носили шарфи довжиною в півтора метра.

– Ого! – Здивувалася мишка.- Можна зав’язати величезний бант! – Ти майже вгадала! Шарф накидали на праве плече, а кінці зав’язували на лівому боці спеціальним вузлом, – Єнотича показав картинку в журналі. – А коли не було кишень, в складках шарфа носили невеликі предмети. Ось така незвичайна історія у звичайного шарфа.

Посилання на основну публікацію