Водопровід в Стародавньому Римі

Римська цивілізація розвивалася досить швидкими темпами. Постійно зростала і населення самого Риму, що змушувало його жителів приділяти більшу увагу умовам проживання.

Дуже уважно римляни ставилися до санітарних умов, адже незважаючи на розвиток медицини, багато хвороб в ті часи вважалися невиліковними. Вже в VI ст. до н.е. в Римі стали з’являтися спеціальні каналізаційні канали, які називали клоаками. Канали ці виводилися в Тибр, тому воду з нього в якості питної римляни не використали. Про досконалість каналізації Стародавнього Риму говорить і той факт, що одна з клоак (cloaca mahima) використовується до цих пір.

Невеликих річок і підземних джерел для забезпечення всіх жителів Риму водою незабаром вистачати не стало. Але і з цієї ситуації давньоримські інженери знайшли вихід: вони спорудили акведуки – спеціальні системи подачі води по трубах. Ідея цих споруд була запозичена римлянами у ассірійців.

Перший акведук Риму, що простягнувся більш ніж на 16 км, був споруджений ще в 312 р. До н.е. е. Другий, побудований 40 роками пізніше, був довжиною вже 70 км. В результаті на початку нашої ери загальна протяжність водопровідної системи Риму склала більше 400 км. За ним в місто можна було доставити близько 1,5 млн. М³ води на добу. Вода доставлялася до державних установ, терми (римські лазні) і фонтани, а з останніх її розносили по домівках

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Мінотавр