Україна в 1946-1980 роках

Внісши значний внесок в перемогу над фашизмом, Україна втратила за роки війни 8 мільйонів чоловік. З них 2,5 мільйона чоловік загинули в боях, 5,5 мільйона військовослужбовців і цивільних осіб потрапили в полон і були знищені. Повне число демографічних втрат України, в яке, крім убитих, включаються померлі від хвороб і голоду, депортовані, які емігрували, а також втрати в природному прирості населення, обчислюється 14,5 мільйонами людей. Міста обезлюдніли і лежали в руїнах. З 900 тисяч жителів Києва до 1945 року в живих залишилося 186 тисяч. Майже по 200 тисяч чоловік втратили Одеса і Харків, 100 тисяч осіб – Рівне. Більше 10 мільйонів жителів України залишилися без даху над головою і тулилися в непристосованих приміщеннях і землянках.

Промисловість і сільське господарство перебували в стані розвалу. В ході бойових дій і при відступі армій були знищено 16 150 підприємств 27 910 колгоспів, 872 радгоспи і 1 300 машинно-тракторних станцій.

Однак вже до 1950 року були перевищені соціально-економічні показники України довоєнного періоду.

Після розгрому Німеччини Закарпатська Україна в червні 1945 року возз’єдналася з УРСР. Розмежування кордону було підтверджено угодами з Польщею, Чехословаччиною, Угорщиною і Румунією. З Галичини, Волині, Рівненщини в 1944-1946 роках в Польщу переселився майже мільйон поляків. У ці ж роки з Польщі на Україну переїхали 520 тисяч українців. З метою попередження можливих проявів «буржуазного націоналізму» значна частина українців з Польщі була спрямована не в західні, а в русифіковані південні і східні області України.

Польська влада, зі свого боку, застосовували жорсткі санкції проти українців, що залишилися на польській території і які не бажали переселятися на Україну як в передвоєнні, так і в перші повоєнні роки. Вони провели в квітні-серпні 1947 року операцію «Вісла», в ході якої з прикордонних районів було виселено близько 150 тисяч українців, які підозрювалися в співчутті українського націоналістичного підпілля.

10 лютого 1954 року рішенням Верховної Ради СРСР до складу Української РСР був переданий Крим. Після масових депортацій у воєнні роки з кримської території кримськотатарського населення, німців, греків, болгар і вірмен йшло заселення півострова переважно за рахунок переселенців з Росії та України.

У 1950-х роках відбувалася передача республіці ряду підприємств союзного підпорядкування, внаслідок чого вага республіканської промисловості зросла з 36% в 1953 році до 76% в 1956 році, і приблизно таке співвідношення зберігалося аж до виходу України зі складу СРСР. Також були дещо розширені можливості в плануванні, бюджетні права УРСР. Однак ця тенденція національно-державного будівництва не була закріплена законодавчо. У централізованій системі, якою була радянська планова економіка, управління здійснювалося з Москви, хоча центральна партійна і радянська еліта в значній мірі оновлювалася за рахунок номенклатури з України.

У роки холодної війни основним пріоритетом України був розвиток важкої промисловості і підприємств військово-промислового комплексу. У республіці до початку 1970-х років була створена гігантська промислово-виробнича база (включаючи енергетичні потужності), сумарно перевершує потенціал Франції.

Відповідно змінювалася і соціальна структура населення. Активно розвивалася наука, різко зріс освітній рівень населення. Сталося поліпшення становища в аграрному секторі. Однак кардинального перелому в умовах панування в сільському господарстві колгоспно-радгоспної системи не відбулося.

Соціальна сфера, легка і харчова промисловість істотно відставали в своєму розвитку. Темпи житлового будівництва не встигали за стрімким приростом міського населення.

Як і в інших республіках СРСР, на Україну розвивалося дисидентський рух, частина якого прийняла національні гасла. У 1965 і 1972 роках пройшли арешти найбільш активних дисидентів. 22 травня 1967 року в Києві відбулася масова демонстрація противників «русифікації». У 1976 році було створено Українську гельсінська група.

У травні 1972 року перший секретар КПУ П. Шелест був знятий з посади у зв’язку з його «націоналізмом» і замінений В. Щербицьким.

...
ПОДІЛИТИСЯ: