Україна в 19 – початку 20 століття

Проведена після падіння гетьманства політика інтеграції України в імперію не привела до русифікації основної частини селянства Правобережжя. У 1863 році на російському Правобережжі частка російських склала всього 4,3%, а євреїв – більше 10%, зберігалося вплив польської шляхти. Основну масу селян становили українці. В управлінських інститутах переважали росіяни.

У XIX столітті відбувається поступове відродження української ідентичності. На території Російської імперії «українське відродження» почалося з інтересу до історії козацтва (пов’язано не стільки з національною самоідентифікацією авторів, скільки з симпатією до старовинних вольностей). У 1816-1819 роках «Український вісник» почав публікувати літературні твори українською мовою (П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка-Основ’яненко). У 1843 році була створена Тимчасова археографічна комісія при київському генерал-губернаторові, яка приступила до збору етнографічного матеріалу про народну українську культуру. У 1846-1847 роках існувало підпільне Кирило-Мефодіївське братство, в роботі якого брали участь М. Костомаров, Т. Шевченко та ін. Воно виступало за створення української республіки в складі всеслов’янської конфедерації. Після розгрому товариства «українське відродження» продовжилося в культурно-просвітницьких формах. Одночасно на належать Австрії українських територіях українці взяли участь у слов’янському національно-визвольному русі, спочатку в союзі з поляками. У 1860-х роках в російській частині України набули поширення «громади», які вели збір інформації про народну українську культуру, розвивали українську літературну мову, співчували ідеям народництва. У 1885 році народницька Народна рада виникла і в Західній Україні. В останній чверті XIX століття розгорнулася громадська діяльність просвітителя і соціаліста І. Франка на заході і Л. Українки – на сході.

Реформи Олександра II привели до скасування кріпосного права і прискоренню розвитку капіталізму. У 1890-х роках уральську промисловість стала обганяти важка промисловість Південної України, яка розвивалася за допомогою іноземного капіталу, іноземних підприємців та фахівців і базувалася на покладах кам’яного вугілля в Донецькому басейні і залізно-рудних родовищах в Кривому Розі на Дніпрі. На рубежі століть уже майже половина вироблених в Російській імперії чавуну і сталі припадала на цей регіон. У бурхливому розвитку регіону домінували іноземні та російські підприємці, а також російські та російськомовні робітники Лівобережжя (яке було поліетнічним: російське, українське, єврейське, німецьке і грецьке населення жило тут упереміш). Мовою міжнаціонального спілкування була російська. У Правобережній Україні в першу чергу розвивалася цукрова промисловість, в якій в якості підприємців брали участь єврейські купці і польські дворяни, а більшість сезонних робітників становили українці.

Розгорнувся в кінці XIX століття на Україні залізничне будівництво призвело до того, що по щільності залізниць ця частина Російської імперії випередила всі інші регіони (крім Московського). Зростання виробництва металу привів до створення металообробних потужностей, будівництва машинобудівних підприємств, перш за все сільськогосподарського машинобудування для забезпечення потреб швидко зростаючого в Причорномор’ї аграрного сектора, що розвивалося по американському шляху і орієнтованого на експорт зерна. Прискорення економічного розвитку східних і південних регіонів України посилювало відмінності з її західними областями, в соціальній структурі яких як і раніше переважали традиційні елементи.

Розгорнулися в кінці XIX – початку XX століття в Російській імперії процеси наздоганяючої модернізації призвели до переміщення в південні області Західного Сибіру і Північного Казахстану значних селянських мас, в тому числі з України, і царський уряд досить активно заохочувала цю міграцію. У дореволюційний період на схід імперії переселилося кілька мільйонів українців. В кінці XIX – початку XX століття з контрольованих Австро-Угорщиною західних регіонів України також спостерігалася значна еміграція в США, Канаду, Аргентину, де і нині існують значні за чисельністю діаспори етнічних українців.

В кінці XIX – початку XX століття стали формуватися українські політичні партії: радикальна, соціал-демократична, національно-демократична і ін. На контрольованих Австро-Угорщиною територіях; революційна, народна, соціал-демократична робітнича, соціалістів-революціонерів, демократично-радикальна (з 1907 року Товариство українських поступовців) – в Російській імперії.

 

У період революції 1905-1907 років продовжувалося зростання національної самосвідомості українців. Однак в центрі суспільної уваги залишалися соціальні та політичні питання. У 1903 році і 1905-1906 роках Південь Росії (в тому числі територію нинішньої України) охопили страйки, в 1902 році і 1905-1907 роках – селянські хвилювання. У 1905 році відбулися повстання на Чорноморському флоті. Міжнаціональної напруженості сприяла зберігається «смуга осілості» для євреїв, які становили значну частину населення українських міст, особливо в західних регіонах. У єврейському русі на Україні з’єдналися національні та соціальні елементи. З березня 1905 року заснований сіоністами і лібералами «Союз для досягнення повноправності єврейського народу в Росії» в західних регіонах імперії проводив агітацію за «здійснення у повному обсязі цивільних, політичних і національних прав єврейського народу в Росії». Єврейська молодь активно включилася в політичне життя, на що націоналісти відповіли погромами в Києві, Житомирі та Білостоці. Однак, незважаючи на окремі поступки, зокрема з питання про доступ до вищих навчальних закладів, Маніфест 17 жовтня не приніс євреям емансипації. Навпаки, восени 1905 року вибухнула хвиля погромів єврейського населення Росії.

 

Масові погроми на Україні в жовтні – листопаді 1905 року торкнулися близько 600 єврейських громад, близько 1 000 євреїв були вбиті.

 

У роки Першої світової війни (1914-1918 років) театр бойових дій на російсько-австрійському фронті розвертався в західних областях України. Падіння Російської, а потім Австро-Угорської імперії призвело до кардинальної зміни ситуації на території України.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Гіганти