Трагедія

Аристотель визначив трагедію як вищий вид поезії. Трагедія це драматичний твір, в основі якого лежить нерозв’язний трагічний конфлікт. Трагедія завжди має сумне завершення, як правило, закінчується вона загибеллю головного героя. Як драматичний жанр трагедія будується на діях персонажів. «Трагедія» означає буквально «цапина пісня» і ось чому …

Виникнення жанру

Трагедія виникла на основі стародавніх обрядів, які, як вказує Аристотель, були присвячені богу виноробства і святкування Діоніса. Селяни, здійснюючи обрядові дійства на честь цього бога, вбиралися в козлячі шкури і співали пісні. З цих обрядових дійств і виник драматичний рід літератури і, зокрема, трагедія, як окремий жанр.

Трагедія – це наслідування за допомогою дії важливого, закінченому події. У трагедії порушуються важливі життєві питання. Події видаються в гранично загостреній формі. Герої напружені нерозв’язністю трагічного конфлікту: «особистість або держава», «любов і суспільство».

Яскравим прикладом давньогрецької трагедії є трагедія Софокла “Антігона”, написана і поставлена ​​в 441 році до нашої ери. Відмінними ознакою давньогрецької трагедії є те, що герой висловлює тут не індивідуальні, а колективні почуття. У зазначеній трагедії Софокла центральний конфлікт – особистість або держава.

Розквіт жанру

Найбільшого розквіту жанр трагедії досяг в Древній Греції в 5 столітті до нашої ери. Після цього трагедія піднялася тільки через 2000 років в творчості англійського драматурга В. Шекспіра і іспанського Лопе де Вега. Найбільш відомими шекспірівськими трагедіями є «Гамлет» і «Ромео і Джульєтти». Прикладами трагедій у вітчизняній літературі є «Борис Годунов» О.С. Пушкіна, «Оптимістична трагедія» В. Вишневського.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Мова і література Індії