Спарта

Місто Спарта з’явилося в 10-11 ст. до н.е. Воно було засноване племенами дорійців, які захопили Пелопоннес і підпорядкували місцеве ахейське населення. Заснувавши Спарту, дорійці стали називати себе спартанцями, ахейців зробили рабами – ілотами. Жителів поселень, які добровільно увійшли до складу спартанського держави, стали називати періеками.

У 8-7 вв. до н.е. Спарта захопила родючі землі в південно-східній частині Пелопоннесу. Ці землі були оголошені державною власністю, так само як і раби-ілоти. Землі були поділені на рівні ділянки, і кожна спартанська сім’я отримала по одній ділянці землі і кілька сімей ілотів. Ілоти обробляли землю і приблизно половину врожаю віддавали на утримання спартанської сім’ї. Ілотів можна було продати, купити або відпустити на свободу. Періеки були вільними людьми, могли займатися ремеслом і торгівлею, але не мали права брати участь у народних зборах і займати будь-які посади.

Ілотів і періеки в Спарті було в кілька разів більше, ніж самих спартанців, але вони не наважувалися повстати, боячись сили і могутності спартанців. Спартанці це прекрасно розуміли, тому створили військову державу із сильною армією. Головним їх заняттям була підготовка до війни, більше їх ніщо не цікавило: ні наука, ні культура, ні мистецтво, ні навіть багатство. Всі спартанці носили однаковий одяг, жили в однакових будинках, їли однакову їжу. Такий стан речей закріпилося в законах легендарного Лікурга, який жив на рубежі 7-6 ст. до н.е.

Всі хлопчики, народжені в сім’ї спартанців, вважалися власністю держави. Немовля приносили старійшинам, і якщо вони вирішували, що хлопчик слабкий або у нього були якісь фізичні каліцтва, то його вбивали. Спартанці вважали, що тільки найсильніші і витривалі мають право жити. Різним випробуванням в силі і витривалості хлопчиків піддавали аж до повноліття, яке наступало в 30 років. Тільки після цього чоловіки могли брати участь у народних зборах.

Народні збори в Спарті не обговорював різні питання і проблеми, як це було в Афінах, а просто брало або не приймало пропозиції, винесені Радою геронтів. Членами Ради геронтів ставали представники знатних спартанських сімей старше 60 років. Ця була довічна і дуже почесна посада. Рада геронтів міг самостійно приймати рішення з багатьох військових, фінансових і судових питань, і не зобов’язаний був звітувати перед народними зборами.

Щорічно в Спарті обирали п’ять чоловік з числа знатних спартанців на посаду ефорів. Ефори мали контролювати виконання законів Лікурга, вели переговори з іноземними послами, головували в народних зборах, регулярно звітували перед Радою геронтів, контролювали діяльність спартанських царів.

Царі не грали великої ролі в політичному і громадському житті Спарти, а перебували на посаді воєначальників. Вони корилися рішенням Ради геронтів і ефорів, але на них покладалося верховне командування під час війни, царі повинні були виконувати релігійні культи, після їх смерті їм відплачувалися належну шану.

Посилання на основну публікацію