Соломон

Соломон – це легендарний біблійний цар, третій правитель об’єднаного Ізраїльського царства в 965-928 роках до нашої ери.

Батьком Соломона був цар Давид, який призначив його своїм наступником. Однак Соломон був не єдиним дитиною в сім’ї, у нього ще був брат Адонія, який теж претендував на престол. Коли він дізнався, що батько призначив своїм наступником Соломона, він влаштував змову проти брата. Змова була розкрита. Давид не став карати Адонійя, він просто взяв з нього клятву, що той не буде заважати Соломону правити. А Соломон, в свою чергу, поклявся, що не заподіє Адонійя шкоди, якщо той не буде претендувати на престол. Після закінчення деякого часу Давид помер, а царем став Соломон.

Одного разу Адонія прийшов до Беер-Шеви, матері Соломона. Він попросив її про допомогу, щоб вона посприяла його одруження на шунаммітку Авішаґ, яка була однією з наложниць покійного царя. Вірсавія без злого умислу передала це прохання Соломона. Він побачив загрозу для себе в цьому проханні, адже за звичаєм весь гарем покійного царя повинен переходити до спадкоємця. Соломон розцінив прохання Адонія як перший крок до спроби зайняти престол. Він наказав убити Адонія.

У влади Соломон перебував цілих 40 років. Дивно, але за весь цей час він не вів жодної великої війни. Він славився як хороший адміністратор, дипломат, будівельник і торговець. При ньому держава стала сильною, причому як в економічному відношенні, так і у військовому, воно стало користуватися великим авторитетом у всьому світі. Саме Соломон чудово відбудував Єрусалим і зробив його справжньою столицею. Храм, який був їм споруджено, став єдиним центром і символом єврейської релігії. До всього іншого, Соломон намагався розвинути в Ізраїлі ремесла і морську торгівлю. Для цієї мети він привозив фахівців з Фінікії.

Стародавні семіти переконані, що однією з рис диявола є цапині копита. Соломон боявся, що під виглядом гарної жінки в його гості ховається диявол. Він вирішив перевірити, чи так це? Соломон побудував павільйон зі скляною підлогою, запустив туди рибок і запропонував цариці Шеви пройти через цей зал. Іншими словами, Соломон створив ілюзію справжнього басейну. Цариця Шеви переступила поріг павільйону і зробила те, що інстинктивно робить будь-яка жінка, входячи в воду, – підняла сукню. Це було всього на мить. Однак Соломону вистачило й цього, за яке він встиг побачити цілком людські ноги цариці, які були покриті густим волоссям. Соломон не дав промовчав, він голосно вигукнув, що не очікував у гарної жінки такого недоліку.
 Згідно з археологічними знахідками, сміливо можна стверджувати, що ізраїльські жінки того часу дбали про свою зовнішність. Були знайдені дорогі чаші для косметики, які зроблені з алебастру і слонової кістки, бульбашки різної форми, пінцети, дзеркала та шпильки для волосся. Вони користувалися духами, рум’янами, кремами, мірру, хною, бальзамовим маслом, порошком з кипарисовою кори, червоною фарбою для нігтів і блакитний для повік.

У XX столітті археологами був виявлений місто Мегіддо, через який проходив торговий шлях з Азії до Єгипту. Саме там вдалося розкрити таємницю Соломона: з яких джерел він черпав свої багатства. Серед руїн міста були знайдені стайні на 450 коней. Їх розташування і розміри зайвий раз є підтвердженням того, що Мегіддо був основною базою торгівлі кіньми між Азією і Єгиптом.

Слава про мудрість Соломона, його багатство і розкіш його двору розійшлася по всьому світу. Посли з різних країн прибували в столицю Ізраїлю, щоб укласти договори про дружбу і торгові угоди. Одного разу розійшовся слух, що в Єрусалим прибуває караван цариці Шеви з Аравії. Припускають, що вона не просто прибула в гості до Соломона. Справа в тому, що торговий шлях, по якому жителі Савську царства вивозили свої товари в Єгипет, Сирію і Фінікію, проходив уздовж Червоного моря і перетинав території Ізраїлю. Царице потрібна була добра воля Соломона, щоб каравани благополучно просувалися вперед.

Єдине скарб, яке збереглося з усього багатства Соломона – це гранат Соломона розміром 43 мм. В Ізраїлі він вважається символом благополуччя і достатку. Храм, який був зведений Соломоном, не зберігся, про нього нагадує лише осколок Другого Храму, який був зведений на місці першого – Єрусалимська Стіна Плачу.
Звичайно ж, народна фантазія надала цьому візиту дуже романтичний відтінок. Нібито Соломон був вражений красою цариці, яка незабаром народила йому сина.

Незважаючи на те, що в пам’яті людей залишилися самі світлі сторони правління Соломона, темних було чимало. Він був досить марнотратним, тому не дивно, що не раз залазив у борги. В країні була прийнята жахлива система рабської праці, що не могло сприяти глибоким соціальним зрушень.

Посилання на основну публікацію