Сирія

Сирія – це держава на Близькому Сході. На південному заході його сусідами є Ліван і Ізраїль, на півдні Йорданія, на сході Іраку і на півночі Туреччина. Історія сирійської цивілізації починається, як мінімум, в IV тисячолітті до нашої ери. Археологи довели, що Сирія була колискою більшості древніх цивілізацій світу.

Сирія дуже древня країна, більшу частину її територій займали пустелі і напівпустелі. Лише на півночі можна було знайти невеликі смужки родючої землі і оазиси на півдні. Бурхлива гірська річка Оронт відігравала велику роль в житті населення. Вона несла свої води з півдня на північ, а благодатні землі її долини були дуже родючими. Саме в цьому краї виростало багато виноградників, оливкових гаїв, багато було хлібних полів.

Стародавня Сирія входило в число тих регіонів, де вперше з’явилося скотарство і землеробство. До всього іншого, саме через Сирію проходили караванні шляху, які з’єднували Месопотамію, Єгипет, Малу Азію і Аравію. Країна постійно піддавалася нападам сусідів, які хотіли перехопити шляхи міжнародного торгового обміну. Єгипет, Шумер, Аккад, Хетське царство і Мітанні періодично поширювали свою владу на Сирію. Ці держави виступали перешкодою для освіти тут великих самостійних держав. Забарилися розвиток цивілізації в даному регіоні і нескінченні вторгнення кочових племен зі степів. Однак уже з другої половини III тисячоліття до нашої ери Північна Сирія була відома як один з найбільш цивілізованих вогнищ Східного Середземномор’я.

Цивілізацію Стародавньої Сирії становили семітомовні кочові і напівкочові племена амореїв і арамеев. Упереміш з ними жили і несемітських племена хурритів, які прийшли до Сирії з Закавказзя.

Вже в VI столітті до нашої ери жителі Сирії вирощували ячмінь, пшеницю, розводили корів, кіз і овець. На цій території виготовляли і темнолощеную і червону посуд. Прикрашали її нескладним орнаментом, підмішуючи в глину пісок або велику солому. У V столітті до нашої ери на культуру північних областей Сирії вплинула Месопотамская цивілізація. Починає розвиватися металургія і обробка металу, з’являються вироби з міді, золота і срібла: дротики, кинджали, шпильки. Навіть у виготовленні посуду місцеві гончарі наслідували месопотамским майстрам. У IV столітті до нашої ери стали користуватися гончарним кругом і печами для випалу. На рубежі IV-III тисячоліття до нашої ери в Північній Сирії активно розвивалася торгівля. Саме це спричинило появу поселень міського типу. Утворилася цивілізація.

Перші міста-держави в Сирії з’явилися в середині III тисячоліття до нашої ери. До середини II тисячоліття до нашої ери виділилися такі значні міста як Ямхад, Ебла, Алалах, Картхеміш, Катна, Дамаське царство, Амурру.

Уже в 2400-2500 роках до нашої ери величезна Семітська імперія з центром в Еблі простягалася від Червоного моря до Закавказзя. Малікум (правитель) Ебли, він же жрець богині родючості, правил не одноосібно. Йому допомагали 2-3 радника і чиновники-адміністратори. Жив цар-жрець в палаці, який був розташований на пагорбі цитаделі. Вхід до палацу був з невеликої площі, яка була обнесена лоджіями. Під однією з лоджій знаходився постамент, імовірно, для крісла малікума. Саме тут він приймав послів і іноземних купців. Ебла була найбільшим центром міжнародної торгівлі. В основному торгівлю вона вела з містами Месопотамського цивілізації. Господарство міста повністю належало державі. Місцеві жителі повинні були постачати до палацу все, що вироблялося на території держави, включаючи худобу, борошно, зерно, виноград, боби, шерсть, оливки, молочні продукти, шкіру і т.д.

До речі, мова Ебли вважається найдавнішим з усіх семітських мов. У бібліотеці Ебли, яка була виявлена ​​в 1975 році, було знайдено понад 17 тисяч глиняних табличок. Всі вони присвячені промисловості, сільському господарству і мистецтва. Що стосується ремесел Ебли, то провідними вважалися такі як обробка дерева, слонової кістки, перлів. До сих пір навіть ці галузі промисловості процвітають в Сирії.

Приблизно три століття місто Ебла був незалежний. Однак уже в XXIII столітті до нашої ери Еблу зруйнував Нарам-Суен Аккадский. В результаті Північна Сирія опинилася під владою Шумеру і Аккада.

 

Після того, як Ебла була зруйнована, з’явилося сильне держава Ямхад. Розквіт Ямхада збігся з правлінням знакової постаті давньосхідних цивілізацій – вавілонського царя Хаммурапі. Панування Ямхада простягалося до північних виходів до Середземного моря і перевалів, які вели в Малу Азію. Ямхад підпорядкував собі місто Каркемиш, уклав мир з містом кашне. Не зовсім ясно, які були відносини Ямхада і племен гіксосів, які вторглися до Сирії з районів Палестини в XVIII столітті до нашої ери. Однак гіксоси порівняно недовго правили на цих територіях, а й могутності Ямхада поклали край.

 

У Північній Сирії посилилися племена хурритів, які прийшли на цю територію з гір. Зазвичай місцеві правителі з хурритів створювали військові загони. Однак хуррити стали захоплювати владу і створювати свої династії. В результаті постійних воєн в Сирії широко поширилася колісниця, запряжена кіньми. Крім того, часто використовувалася тактика колісниче бою.

 

Розвиток Сирії була порушена одним із найбільших відкриттів фінікійців: забарвлення шерсті пурпуром, який добувався з молюсків. В результаті зріс попит на нефарбовану шерсть, яку якраз і поставляли скотарські райони Сирії. Однак міста Сирії так і не змогли досягти свого розквіту, тому що в 1600 році до нашої ери почалося єгипетське завоювання, яке потім змінилося хеттским. В кінці II тисячоліття до нашої ери зі степів до Сирії стали просуватися арамеи – западносемитские племена скотарів. Не минуло й двох століть, як в Сирії змінився мову. Корінне населення стало переходити на арамейська мова, що зайняв місце аморейского і ханаанского. Вже протягом I тисячоліття до нашої ери ця мова стала міжнародним. На ньому спілкувався весь Близький Схід, аж до Єгипту, Малої Азії та Індії. У Сирії утворилося два центри розвитку: місто-держава Каркемиш і Дамаське царство в Південній Сирії.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: