Що таке Європейський союз?

Європейський союз, (скорочено ЄС), – це тісно згуртована група, до якої сьогодні входять 28 країн на європейському континенті, із загальною чисельністю населення близько 510 мільйонів чоловік, що ставить його приблизно на один рівень з Північною Америкою. У червні 2016 року, за результатами референдуму Великобританія вирішила вийти зі складу ЄС – це перший випадок за 65-річну історію європейського проекту.

ЄС об’єднує великі країни, такі як Німеччина з населенням в 81 млн осіб або Франція з населенням 66 мільйонів, з невеликими країнами, такими як Мальта (420 000) або Люксембург (550 000). Він простягається від Середземного моря на півдні до Північного полярного кола на півночі, і від Чорного моря на сході до Атлантичного океану на заході.

Про культурне різноманіття ЄС, крім іншого, свідчать його 24 офіційні мови, не рахуючи багатьох інших мов, якими розмовляють жителі окремих регіонів або мігранти. 16% громадян ЄС вважають рідною мовою німецьку, за ним слідують англійська та італійська мови (13% кожен), французький (12%), польський та іспанську мови (8% кожен). Основними повсякденними робочими мовами установ ЄС є англійська та французька.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) ЄС становить близько 14 трильйонів євро і знаходиться на тому ж рівні, що і ВВП Сполучених Штатів; на частку ЄС припадає 20% світової торгівлі. ЄС є найбільшим в світі експортером, випереджаючи Китай і США.

Внутрішній єдиний ринок – одне з ключових якостей ЄС. Він передбачає, що товари, послуги, гроші і люди можуть вільно переміщатися між країнами-членами ЄС без обмежень – це часто згадувані «чотири свободи». Крім усього іншого, це дозволяє підвищити економічну ефективність і збільшити різноманітність товарів.

Країни-члени ЄС дотримуються зводу загальних законів, прав, обов’язків і судових рішень, які, як правило, називають французьким терміном Acquis Communautaire (надбання спільноти). У загальних рисах, законодавство ЄС перевищує національні закони і нормативні акти і займається всіма областями, де держави-члени визначили, що дії на рівні ЄС більш ефективні або більш дієві, ніж на національному рівні.

Більш того, в ЄС прийнята обов’язкова Хартія про основні права, яка закріплює невід’ємні права людини, такі як право на життя, гідність особистості, свободу думки і висловлювання, рівності та інтеграції, демократії і верховенства закону. Тільки ті країни, які гарантують ці основні права в повному обсязі, можуть бути або стати членом Європейського союзу.

Незважаючи на те що ЄС поки не має офіційної столиці, Брюссель де-факто грає цю роль, оскільки в ньому зосереджена найбільша кількість установ ЄС. Проте, важливі інститути ЄС знаходяться і в інших європейських містах, серед яких Страсбург, Франкфурт і Люксембург.

Джерелом фінансів ЄС в основному є відрахування від валового національного доходу держав-членів в розмірі близько 0,7%. Інші джерела доходу: імпортні мита, невеликий відсоток від податку на додану вартість, а також внески третіх країн, таких як Норвегія. У 2016 році бюджет ЄС передбачає зобов’язання в розмірі 155 млрд євро.

Відповідно до діючої Багаторічної програмою фінансового розвитку майже 86% бюджету ЄС витрачається на розвиток і зайнятість, підтримку конкурентоспроможності, регіональної згуртованості (усунення диспропорцій в розвитку регіонів) та реалізацію сільськогосподарської політики. Програма розвитку, на яку спрямовується 47% бюджету, включає в себе освіту, дослідження та інновації, удосконалення інфраструктури і підтримку малих і середніх підприємств (МСП). Це означає визнання того, що процвітаюча економіка потребує висококваліфікованої робочої сили і що динамічний ринок праці, в свою чергу, приносить прямі соціальні вигоди для населення Європи. Крім того, всі держави-члени і регіони повинні мати можливість конкурувати на рівних з більш розвиненими географічними районами.

На сільське господарство, включаючи рибальство, розвиток сільських районів і екологічну політику направляється ще 39% бюджету ЄС – тим самим гарантується виробництво достатньої кількості високоякісних продуктів харчування без надмірної експлуатації природних ресурсів. На зовнішню політику, в тому числі Європейську політику сусідства, передбачено майже 6% фінансової програми, що можна порівняти з адміністративними витратами.

Посилання на основну публікацію