Що таке резус-фактор?

Відкриття К. Ландштейнером в 1900 році груп крові людини дало можливість медикам різко підвищити ефективність процедури переливання крові. Однак, з незрозумілих причин в деяких випадках переливання крові виявлялося невдалим, незважаючи на сумісність крові донора і реципієнта. Ситуація прояснилася тільки в 1939 році, коли був відкритий специфічний білок, що знаходиться на клітинній оболонці еритроцитів, який володів антигенними властивостями.

Антигеном (виробником антитіл) називають таку речовину, яку організм ідентифікує, як чужорідний об’єкт, проти якого починає виробляти антитіла, які знищують “непрошеного гостя”.

Але, як з’ясувалося, специфічний білок, який був названий резус-фактором, присутні не у всіх людей. З цієї причини було вирішено називати людей, у яких в крові присутній резус-фактор, резус-позитивними (Rh +), якщо такого білка немає – резус-негативними (Rh-). Наприклад, приблизно 85% європейців є резус-позитивними, а в Індії таких людей майже 99%. Таким чином, як стверджують дослідники, резус-фактор залежить як від географічного проживання, так і від конкретної народності – білошкірих європейців, які не мають резус-фактора налічується приблизно 15%, а серед чорношкірих людей цей показник менше в 2 рази – 7%. А ось у басків, які проживають в Іспанії, кожен третій з негативним резус-фактором. Також вчені встановили, що люди, які не мають резус-фактора, більш схильні до незвичайних здібностей.

Сучасна наука виявила близько 50 подібних білкових утворень резус-фактора, однак поняття позитивного і негативного резус-фактора застосовується тільки до антигену D.

Резус-фактор, як і група крові, передається на генетичному рівні, і залишається постійним протягом всього життя людини. Однак, в деяких дуже і дуже рідкісних випадках, при трансплантації органів і тканин резус-фактор реципієнта може змінитися на донорський.

Резус-фактор в обов’язковому порядку визначається в наступних випадках:

  • у донорів перед забором крові;
  • у хворого, перед хірургічною операцією;
  • у вагітних жінок.

Резус-фактор, як і група крові, вказується в паспорті цивільної особи, а також на спеціальних жетонах у військових – це допомагає в екстрених випадках, коли потрібне термінове переливання крові, заощадити дорогоцінний час, який може врятувати життя людині.

Визначення резус-фактора проводиться стандартним методом – на чашку Петрі наносять в різні місця краплі сироватки, поруч з якими наносять краплі досліджуваної крові, після чого акуратно їх перемішують скляною паличкою. Досліджуваний матеріал поміщається на 10 хвилин на водяну баню. Якщо в обох краплях спостерігаються еритроцитарні пластівці – результат однозначно позитивний (рис. 2). Якщо склеювання еритроцитів не відбулося – негативний (рис. 1). Якщо еритроцити склеїлися тільки в одній краплі, а в іншої немає – аналіз слід повторити з додатковими серіями або іншим методом.

Резус-фактор ніяк не пов’язаний з групою крові людини. Найбільш “цінної” з точки зору трансфузіології вважається перша резус-негативна кров O (I) Rh-. Донорів з такою групою крові ще називають “універсальними донорами”, вони стоять на особливому обліку, оскільки їх кров можна переливати всім.

Посилання на основну публікацію