Що таке фольклор?

Слово «фольклор» запозичене з англійської мови і перекладається буквально як народна пісня. Фольклором називають, по-перше, сукупність текстів різних жанрів: казки, билини, змови, плачі і голосіння, обрядові та необрядовому пісні, історичні пісні, міський романс, частівки, анекдоти. По-друге, фольклором називають образотворче народне мистецтво і музику, традиційні іграшки, народні костюми. Фольклор – це все те, що створено народом. При цьому народ є колективним творцем фольклорних творів. Це означає, що у фольклорних творів немає конкретного автора. Вони створювалися і оформлялися протягом довгого часу колективно. В результаті вироблялася фольклорна традиція.

Герої і символи фольклору

Традиція – це ключове для фольклору поняття. Всі фольклорні твори називають традиційними. Традиція – це якийсь сформований, вироблений протягом довгого часу зразок, за яким створюються окремі фольклорні твори.

Традиція відрізняється замкнутістю. Наприклад, казка має тільки шість можливих персонажів: герой (Іван-царевич), відправник (цар, батюшка), шуканий персонаж (наречена), антагоніст (кощей, змій гірничо), дарувальник (персонаж, який щось дарує герою) і помічник (частіше тварини, які допомагають герою). В цьому і проявляється її замкнутість. Інших персонажів тут бути не може.

Фольклор є засобом, знаряддям закріплення, збереження і передачі народної мудрості з покоління в покоління. Це означає, що виконання казок, билин, пісень спочатку необхідно для того, щоб передати від батьків до дітей традиційну культурну інформацію, досвід. Наприклад, в казках передаються норми моралі, яким повинен відповідати кожен член суспільства: герой казок сміливий, працьовитий, почитає батьків і дідів, що допомагає слабким, мудрий, благородний. У героїчних билинах йдеться про те, що потрібно захищати свою батьківщину: герой-захисник сильний, сміливий, мудрий, готовий заступатися за землю російську.

Фольклор символічний. Це означає, що народна мудрість передається в символічній формі. Символ – це знак, змістом якого в фольклорі є традиційний фольклорний сенс. Наприклад, селезень, голуб, орел, дуб – символи, що позначають доброго молодця. Голубка, качечка, лебедушка, берізка, Івушка – символи, які позначають красну дівицю.

Фольклор не слід сприймати буквально. За символами необхідно вчитися бачити традиційні фольклорні смисли. Золота-сєрєбряна узда богатирського коня зовсім не означає, що вона виготовлена ​​із золота і срібла. Ці метали символічно позначають фольклорний сенс «багата, знатна».

Хто вивчає фольклор?

Фольклор відображає традиційну народну культуру. Російська традиційна народна культура – це сплав язичницьких і народно-православних поглядів на природу і суспільство. У творах фольклору часто персонажами є тварини, сили природи (вітер, сонце). У цьому відбивається язичницький світогляд народу, який одухотворяє природу, вірив в чудових істот, молився їм. Поряд з цим присутні християнські персонажі (Богородиця, святі) – це православні християнські традиції.

Фольклор досліджують вчені-фольклористи. Вони виїжджають в експедиції, щоб записати твори усної народної творчості. Після цього досліджується символіка цих творів, їх зміст і пристрій. Видатними дослідниками фольклору є В.Я. Пропп, А. Н. Афанасьєв, С. Ю. Неклюдов, Е.М. Мелетинський, Б.Т. Путілін.

Посилання на основну публікацію