Вираз «марення сивої кобили» хоч і добре знайоме українському слуху, але його значення не завжди очевидне. Чому саме самці коней, і саме цієї масті, приписується кричуща дурість?
Слово «маячня» не завжди мало той сенс, яким ми наділяємо його сьогодні. У 18 столітті фразеологізм вже широко вживався, а слово «маячня» в той час означало ходіння туди-сюди і відбувалося від дієслова брести, бродити. У приказці ж слово мало таке значення: говорити не по справі, озвучувати нічого не стоїть інформацію.
Тут наша ідіома щільно перетинається зі своїм синонімом: «бреше, як сивий мерин». Дієслово «брехати» в українській мові позначав марнослів’я, балаканину, дурниця.
«Сивий» – це не тільки колір і кінський окрас. У старому українському слові означає: сивий, сивоволосий, а, отже, старий.
Стійкі вирази складалися в сільській атмосфері, що очевидно з двох причин:
- Селянство становило значну більшість від усього населення;
- Грубувата мова дійшла до наших днів ідіом підтверджує, що їх автор – народ.
Яке ж було ставлення до старих в селянській Росії в 18 столітті і раніше? Вельми поблажливе. Ці люди вже не годилися для праці та продовження роду, грубо кажучи, сиділи на шиї більш молодих і працездатних. Що їм залишалося? Звичайно, базікати, базікати і при цьому повторюватися.
Отже, історія походження фразеологізму така: спочатку з сивими кобилами і мерина порівнювали недієздатних бюлетенів поважного віку, які поширювалися про свої колишні подвиги кожному, хто бажав слухати, і хто не бажав.
З часом, для підвищення барвистості оповіді ці історії обростали новими фантастичними подробицями, так і перетворилася балаканина в брехню. І вираз стало прозивним, застосовним не тільки до сивого старого, але і до базіки будь-якого віку.
Залишилася лише одна неясність: чому саме кобила? Поява у приказці цієї тварини обумовлена старослов’янською прикметою: якщо приснився сивий кінь, значить, чекай сьогодні брехні.