Прогулянки по Києву

У Києві я була років 30 тому. Тоді їздила в гості до двоюрідної сестри. І на все життя мені запам’яталося те, що я побачила з вікна її спальні ввечері — не передається словами мальовничий вид на Андріївську церкву! Ці перші враження й далі переслідували мене, навіть тоді, коли просто бродила по місту. Їдучи додому, думала, що це чудове місто ще не раз, так мені сподобалися неквапливі прогулянки по Києву, але вийшло все інакше.

 

В наступний раз я потрапила в Київ тільки в минулому році, дуже хотілося показати онукам, де жили їхні предки. Але так як вік довго гуляти по вулицях не дозволяв, дітвора швидко втомлювалася, ми взяли машину, і оглядали місто на колесах. Тільки Пейзажну алею пройшли всю пішки. Є в Києві такий Парк сучасного мистецтва, прозваний в народі для стислості — «Пейзажка».

 

Там є звичайна скульптура, в якій ще ледве можна розгледіти якийсь сенс, але є й божевільні інсталяції з самого неймовірного матеріалу: обрізків труб, листового металу. Алея була закладена в кінці минулого століття, його проект розробив архітектор Авраам Мілецький, але от втілити в життя все, що задумано, так і не вийшло. Колись на цьому місці проходила лінія оборони, і планувалося створити Архітектурно-історичний заповідник, але вали Верхнього міста були срыты і від споруд Х–ХІІІ ст. практично нічого не залишилося.

 

Карта біля самого входу в Пейзажну Алею з позначеними скульптурами і їх назвами, дала нам орієнтир, куди відправитися в першу чергу. Це був дитячий сквер, місце, де дорослі могли трохи відпочити, поки діти штурмували гірку у вигляді великого чеширського кота. Як перетворився колись захаращений пустир, перетворившись на улюблене місце відпочинку не тільки городян, але й гостей міста. Крім дитячих гірок у сквері багато забавних крамничок, фонтанів, скульптур. Тут і обнимающиеся зебри, і слоники, і маленькі принци, що розташувалися на високій горі з подушок, і безліч котів.

 

Найкумедніша, вона ж і сама довга кішка-стоніжки, викладена з мозаїки, в її відкритій пащі обов’язково фотографуються всі, хто потрапляє на цю алею. Дуже насмішили хлопчаки, коли вирішили стати поруч з пісяючим хлопчиком, і тільки обіцянка пофарбувати їх в який-небудь колір і залишити стояти там на Пейзажній алеї, зупинив від порушення громадського порядку. На цьому наші прогулянки по місту Києву не закінчилися, але про них наступного разу.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Золотий храм в Армітсарі