Період зародження математики

Двічі два чотири … Тисячі років існування … Дванадцять місяців в році, двадцять чотири години на добу … Мільйони людей в світі … Трильйони зірок в небі … Вони всюди, вони навколо і всередині нас – числа. Життя – це нескінченні варіанти поєднань чисел. Люди постійно щось ділять і примножують, віднімають і додають, вимірюють і вираховують. Всі ми – математики. З раннього дитинства нас вчать вважати, поступово ускладнюючи процес навчання. Навіщо? Відповідь очевидна – не проходить і дня, щоб людина не виробляв елементарних обчислень. Рахунок – невід’ємна частина нашого життя. Однак мало хто знає історію становлення цієї геніально простий, неймовірно складною і надзвичайно необхідної науки Математики.

Зародилася математика в найдавніші часи. У ті доісторичні часи людина активно освоював навколишній світ, накопичував фактичний матеріалу і примножував життєвий досвід. Довгий час рахунок у древніх людей був речовим, тобто здійснювався за допомогою паличок, каменів, пальців і іншого. Поступово до первісній людині прийшло розуміння того, що число можна відокремити від його конкретного представника. Стародавні люди зуміли зрозуміти, що два яблука і два камені, незважаючи на всі їхні відмінності, мають щось спільне, а саме займають обидві руки однієї людини. Так поступово сформувалося поняття про натуральні числа, а до кінця VII V вв. до н. е. та інші основні постулати математики.

До речі сказати, знаменитий археолог Б. А. Фролов обгрунтував існування рахунку вже в кам’яному віці (верхній палеоліт).

Бурхливий розвиток математичної науки обумовлено потребами господарського життя людини. Землеробство, ремесло, обмін, торгівля, податки, забезпечення продовольством, створення армії, вимір площ земельних володінь, обсягів судин і багато іншого змушувало людей займатися рахунком і обчисленням. Згодом накопичені знання були приведені в чітку систему, завдяки чому людина змогла виокремити особливі поняття, методи і способи вирішення важких завдань, які згодом лягли в основу сучасної математичної науки.

Ще давні часи задовго до настання нашої ери були сформульовані три основних поняття математики: число, величина і геометрична фігура. У процесі ретельного рахунку та впорядкування убитих на полюванні звірів, зроблених горщиків в майстерні, зібраного врожаю, виникло поняття натурального числа, як кількісного, так і порядкового. В результаті порівняння мас і обсягів різноманітних судин і предметів людина прийшла до розуміння поняття величина. В наслідок вивчення форм виробів і предметів, будівель і земельних ділянок і т.д. люди сформували поняття геометричної фігури, яка є частиною геометричного (буквально означає – вимір землі) простору.

Сформовані абстрактні поняття були введені в арифметичні дії над натуральними числами. Через деякий час було встановлено зв’язок між натуральними числами і величинами, в результаті чого з’явилися дробові числа. Вони виходили в разі, коли результат вимірів не висловлювався натуральним числом. Поступово шляхом спостережень і найпростіших логічних міркувань, люди прийшли до простих, але геніальним за своєю суттю формулами для обчислення геометричних величин – довжин, площ, обсягів. З цього випливає, що в цей час арифметика і геометрія вважалися частинами одного цілого.

До речі сказати, арифметика – походить від давньогрецького слова, що означає вчення про рахунок. Є основою всієї математики.

Збережені до сих пір стародавні єгипетські папіруси і вавилонські клинописні таблички, поцятковані дивовижними ієрогліфами являють собою найдавніші правила виконанні арифметичних дій, обчислення геометричних величин, способи вирішення типових задач, таблиці квадратів і кубів. Це стародавні пам’ятники свідчать про те, що вже в ті далекі часи люди створили спільні методи для вирішення арифметичних задач, які тепер вчені називають «праалгеброй». Це дає право стверджувати, що стародавні цивілізації були добре розвинені, їх рівень абстрактного мислення знаходився на дуже високому рівні. Були розроблені різні системи числення, виділені основні поняття і класи геометричних фігур, зафіксовані типові завдання, які виступали в якості правил.

Цікавий факт, вчені стародавнього Вавилона вміли вирішувати рівняння першого та другого ступеня, вирішувати завдання на прогресії і т.п.
Таким чином, в стародавні часи був накопичений і систематизований величезний пласт теоретичного матеріалу. Однак математика того часу ще не була дедуктивної (від загального до конкретного), в цій сфері ще належало багато змінити і вивчити. Розвиток і поглиблення математичних знань відбувається до сих пір.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: