Особливості законодавчої влади України

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада.

У країні діє пропорційна система формування Верховної Ради: всі 450 депутатів Ради обираються за загальнонаціональними виборчими списками від політичних партій і виборчих блоків у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.

Коаліція депутатських фракцій формується протягом 1 місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради. Коаліція вносить пропозиції президенту щодо кандидатури прем’єр-міністра, а також інших кандидатур (згідно з конституцією).

У разі невходження депутата, обраного до Верховної Ради від політичної партії або блоку, до складу фракції цієї партії або блоку або його виходу зі складу такої фракції повноваження депутата припиняються достроково на підставі відповідного закону і рішення вищого керівного органу партії.

Згідно ст. 85 конституції Верховна Рада має повноваження:

– Вносити зміни до чинної конституції в обсязі і порядку, передбаченому розділом XIII чинної конституції;

– Призначати всеукраїнські референдуми з питань зміни території України;

– Стверджувати державний бюджет, вносити в нього зміни, здійснювати контроль за виконанням бюджету;

– Розробляти стратегії внутрішньої і зовнішньої політики;

– Призначати вибори президента України в терміни, встановлені конституцією;

– Стверджувати загальнодержавні програми соціально-економічного та науково-технічного, національно-культурного розвитку;

– Стверджувати на посаді прем’єр-міністра, кандидатуру якого вносить на розгляд президент;

– Здійснювати в порядку, встановленому Конституцією, імпічмент президента;

– Здійснювати контроль за діяльністю кабінету міністрів в порядку, передбаченому конституцією.

Верховна Рада має також значними повноваженнями у визначенні структури збройних сил України, служби безпеки, МВС (ст. 85, п. 22), в формуванні судової влади, в тому числі визначає третину складу Конституційного суду і безстроково призначає інших суддів. Верховна Рада має право призначати і звільняти членів виборчої комісії, голову Національного банку (за пропозицією президента), призначати і звільняти голову і членів Рахункової палати, достроково припиняти повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим на підставі рішення Конституційного суду про порушення нею Конституції і законів України.

Верховна Рада дає згоду на призначення і звільнення президентом України Генерального прокурора, має право висловити недовіру Генеральному прокурору, що має наслідком його відставку з посади.

Верховна Рада призначає чергові і позачергові вибори до органів місцевої влади, затверджує список об’єктів держвласності, що підлягають приватизації, а також визначає правові підстави вилучення об’єктів приватної власності.

Верховна Рада здійснює парламентський контроль у межах, встановлених конституцією і відповідними законами. Для проведення розслідування з питань, що становлять особливий громадський інтерес, Верховна Рада створює тимчасові слідчі комісії (за рішенням 1/3 конституційного складу), висновки яких не є вирішальними для слідства і суду.

Верховна Рада здійснює і інші повноваження, які, згідно з конституцією України, відносяться до її відання.

Згідно ст. 87, Верховна Рада за пропозицією президента або не менш як 1/3 свого складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів та прийняти резолюцію про недовіру більшістю від конституційного складу Ради. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів не може розглядатися більше одного разу протягом сесії, а також протягом року після схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів або в період останньої сесії.

Ст. 89 конституції вказує, що Верховна Рада в межах своїх повноважень стверджує формування комітетів, які здійснюють законопроектну роботу; можуть також створюватися спеціальні комісії для попереднього розгляду питань, що входять в компетенцію Верховної Ради.

Президент має право достроково припинити повноваження Верховної Ради в разі, якщо вона протягом одного місяця не в змозі сформувати коаліцію депутатських фракцій, не сформувала протягом 60 днів після відставки кабінету міністрів персональний склад нового уряду, якщо не в змозі приступити до роботи протягом 30 днів.

Повноваження Верховної Ради, обраної на позачергових виборах, не можуть бути припинені президентом протягом першого року її роботи (ст. 90). Повноваження Верховної Ради не можуть бути припинені президентом в останні шість місяців до закінчення її повноважень.

Як вищий законодавчий орган Верховна Рада приймає закони, постанови та інші акти конституційною більшістю. Ст. 92 конституції містить перелік сфер, за якими Верховна Рада приймає закони.

Якщо під час повторного розгляду закону у Верховній Раді він буде прийнятий не менш як 2/3 депутатського корпусу, президент зобов’язаний його підписати в десятиденний термін. Але якщо президент такий закон не підписує, даний закон мають бути підписані головою Ради і опублікуванню.

 

Контроль за виконанням державного бюджету України здійснює від імені Верховної Ради Рахункова палата (ст. 98).

 

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Основні принципи виборчої системи України викладені в Конституції 1996 року (з доповненнями і змінами 2004 року), а також в законі від 22 жовтня 1997 року (зі змінами та доповненнями).

 

Згідно ст. 103 конституції, президент України обирається на основі загального, рівного прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років, не більше двох термінів поспіль. Чергові вибори проводяться в останню неділю жовтня на 5-й рік перебування президента на посаді. У разі дострокового складання президентом повноважень вибори нового глави держави проводяться не пізніше 90 днів з дня припинення президентських повноважень. Президент повинен володіти державною мовою, проживати в Україні не менше 10 років і бути не молодше 35 років. Всі президентські вибори – 1991, 1994, 1999, 2004 років – проводилися на альтернативній основі і характеризувалися гострим суперництвом кандидатів.

 

Існуючий в перші роки незалежності України вищий законодавчий орган був обраний за мажоритарною системою (країна в 1990 році була розділена на 450 адміністративних округів; відповідно до цього поділом 4 березня 1990 року були проведені вибори до Верховної Ради України, який 24 серпня 1991 року одержав назву Верховна Рада). Дострокові вибори до Верховної Ради 27 березня і 10 квітня 1994 (другий тур) також проводилися за мажоритарною системою, що обмежило можливості політичних партій і об’єднань впливати на виборчий процес. Внаслідок недосконалості виборчого законодавства до початку відкриття 11 травня 1994 року першою сесії Верховної Ради цього скликання з 450 депутатів (повний склад депутатського корпусу) було обрано всього 338.

 

Відбулися в березні 1998 року вибори Верховної Ради вперше проводилися за змішаною виборчою системою – половина депутатів обиралася в 225 територіальних одномандатних виборчих округах, решта – за партійними списками в загальнодержавному окрузі. Така процедура кілька ускладнила виборчий процес, тим більше, що одночасно проходили вибори до місцевих рад.

 

Вибори до Верховної Ради 26 березня 2006 року проходили за пропорційною системою; загороджувальний бар’єр – 3%. Місця в парламенті розподілилися наступним чином: «Партія регіонів» – 186 місць, «Блок Юлії Тимошенко» – 129 місць, «Наша Україна» – 81 місце, Соціалістична партія України – 33 місця, Комуністична партія України – 21 місце.

 

Значне місце у виборчій системі України займали референдуми – як форма прямої демократії та вираження волі народу щодо ключових питань розвитку країни. Вони проводилися з питання перетворення і збереження СРСР (17.03.1991), про незалежність України (01.12.1991).

 

Особливе місце в політичному процесі України займав референдум 2000 року. Причини цього референдуму, який був ініційований президентом Кучмою, полягали в тому, що Верховна Рада скликання 1998 року занадто фрагментованою і націленої на протистояння з виконавчою владою, тим самим її ефективність щодо прийняття найважливіших для країни соціально-економічних законів була невисока. Політичні симпатії більшості населення України були в той період на стороні виконавчої влади та президента, в зв’язку з чим різні політичні сили Верховної Ради під загрозою її розпуску змушені були консолідуватися. Однак 16 квітня 2000 року референдум все-таки був проведений. Хоча більшість населення підтримало винесені на обговорення питання, реальних механізмів їх реалізації вироблено не було.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Держдеп – що це таке?