Національне господарство в контексті світової економіки України

У 1990-х роках українська економіка в силу її орієнтації на важку індустрію, високий ступінь кооперації та інтеграції з народно-господарським комплексом колишнього СРСР, залежно від енергоресурсів особливо гостро відчувала негативний вплив транзитних процесів. За різними оцінками, падіння обсягів промислового виробництва в 1989-1998 роках склало не менше 65%, а сільського господарства – до 50%. У 1999 році вперше за пострадянський десятиліття з’явилися ознаки економічної стабілізації в Україні; темпи зростання ВВП в річному обчисленні становили 4,3%. До 2000 року форму власності змінили 65% підприємств, на яких вироблялося понад 70% загального обсягу ВВП. В економіці на той час стали формуватися так звані точки зростання – підприємства і галузі, які в умовах економічного спаду виробляли конкурентну продукцію.

Економіка України відноситься до індустріально-аграрного типу. Країна має всі галузі, властиві економіці великого європейського держави. У галузевій структурі промисловості переважають обробні галузі, а на гірничодобувні галузі припадає приблизно 10-11%. У структурі промисловості окремі галузі мають наступний питома вага: чорна та кольорова металургія – 23%, харчова промисловість і сільгосппереробка – 18%, енергетика – 15%, машинобудівний комплекс – 12%, хімічний комплекс – 5%, текстильна і швейна промисловість – 1% , дерево-обробка – 1%.

У 2005 році темпи зростання національної економіки знизилися майже в 2 рази. У числі основних причин – зростання цін на енергоносії і низькі показники господарювання в аграрному секторі через несприятливі погодні умови. Негативно позначається і викликаний процесом «помаранчевої революції» розкол в українському політичному класі, що посилилися серед підприємців – прихильників «старої» влади побоювання з поводу.возможного перегляду підсумків приватизації.

В умовах незавершених транзитних процесів зміна «правил гри» негативно позначається на українській економіці, для якої спочатку стартові умови реформування були надзвичайно складні і суперечливі.

У щорічній класифікації Всесвітнього банку, опублікованій в середині 2008 року, Україна названа країною з економікою «низького середнього доходу» (lower middle income). Також в класифікації Всесвітнього банку Україна характеризується як країна – позичальник МБРР, що дозволяє їй отримувати незв’язані (завдяки платоспроможності) кредити від міжнародних фінансових установ.

У рейтингу конкурентоспроможності економік світу в 2008-2009 роках. Україна займає 72-е місце (з 134) з показником 4,09 бала.

За даними Міжнародного центру торгівлі, основними експортними товарами є (2006 рік): сталь і чавун (34,02%); мінеральне паливо, змащувальні масла, дистиляти та ін. (6,66%); вироби зі сталі і чавуну (6,16%); машини, енергетичне обладнання та інші товари машинобудування (5,35%); зерно (3,53%); електричним та електронним обладнанням (3,33%); локомотиви, залізничний рухомий склад (2,78%); добрива (2,60%) і ін.

За даними Міжнародного центру торгівлі, основними імпортними товарами є (2006 рік): мінеральне паливо, змащувальні масла, дистиляти та ін. (28,23%); машини, енергетичне обладнання та інші товари машинобудування (11,53%); транспортні засоби, виключаючи залізничний транспорт (10,88%); електричним та електронним обладнанням (5,96%); сталь, чавун і вироби з них (4,92%); пластмаси та вироби з них (4,42%); фармацевтична продукція (3,08%); папір, картон, целюлоза і вироби з них (2,25%) і ін.

Основні зовнішньоторговельні партнери: Росія, Німеччина, США, Італія, Туреччина, Польща, Болгарія, Угорщина, Туркменістан, Казахстан, КНР.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: