Місцеве управління і самоврядування в Україні

Ст. 7 конституції встановлює, що на Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування, яке формується шляхом виборів на основі загального рівного прямого виборчого права, шляхом таємного голосування (ст. 71). Розділ XI конституції (ст. 140-146) більш детально висвітлює роль місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Особливо наголошується, що здійснення місцевого самоврядування в місті Київ та місті Севастополь регулюється окремими законами з урахуванням специфіки цих міст (ст. 140).

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними спільнотами (громадами) в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і органами місцевого самоврядування: сільськими, селищними, міськими радами (представницькими органами, що обираються на 4 роки) та їх виконавчими органами. У зв’язку з цим держава делегувала місцевим радам більше 70 повноважень соціально-управлінського характеру. Однак слабка фінансова база інститутів місцевого самоврядування та постійний дефіцит їх фінансування не привели до підвищення якості та кількості одержуваних населенням послуг. Мета місцевого самоврядування – наблизити владу до громадян – залишається поки недосяжним орієнтиром. В особливо важкій фінансовій ситуації опиняються сільські органи місцевого самоврядування, де під впливом інших реформ останніх 15 років (приватизаційних, земельної і так далі) серйозно зруйнована соціальна, транспортна інфраструктура, між більшістю сільських населених пунктів немає транспортного сполучення, різко скоротилася кількість надаваних населенню медичних послуг і так далі.

Після перемоги на Україні в кінці 2004 року прихильників «помаранчевої революції» обговорюється можливість нової реформи територіального устрою країни, яка безпосередньо зачіпає систему місцевого самоврядування. Мова, зокрема, йде про розробку законів про укрупнення сільських, селищних рад та районів. За рахунок такої реформи влада розраховує підвищити ефективність управління у всій системі владної вертикалі: центр – обласні адміністрації – органи місцевої влади. Опоненти Ющенка і Тимошенко вважають, що справжніми причинами запланованій територіальної перекроювання є політичне прагнення «помаранчевих» зміцнити свої позиції на місцях шляхом розстановки в реформованих органах самоврядування своїх прихильників. У противників реформування місцевого самоврядування є побоювання, що механічне укрупнення місцевих рад і районів не призведе до їх самодостатності, підвищенню якості та кількості наданих населенню послуг, а, навпаки, ляже фінансовим тягарем на плечі простого громадянина і бюджети всіх рівнів.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: