Місцеве управління і самоврядування Білорусі

Основи правового положення органів місцевого управління і самоврядування закріплені в конституції Республіки Білорусь і в Законі Республіки Білорусь від 20 лютого 1991 року «Про місцеве управлінні і самоврядування в Республіці Білорусь» (в редакції Закону Республіки Білорусь від 10 січня 2000 року). Згідно ст. 117 конституції, місцеве управління і самоврядування здійснюється громадянами через місцеві Ради депутатів, виконавчі і розпорядчі органи, органи територіального громадського самоврядування, місцеві референдуми, збори та інші форми прямої участі громадян в державних і суспільних справах.

Система місцевого самоврядування включає місцеві Ради депутатів та органи територіального громадського самоврядування (ради і комітети мікрорайонів, житлових комплексів, домові, вуличні, квартальні, селищні, сільські комітети та інші органи, в тому числі одноосібні). Місцеве самоврядування здійснюється в межах адміністративно-територіальних і територіальних одиниць.

У Республіці Білорусь встановлюються три територіальних рівня Рад: первинна, базова і обласної. До первинного територіального рівня відносяться сільські, селищні, міські (міст районного підпорядкування) Ради. До базового територіальному рівню відносяться міські (міст обласного підпорядкування), районні ради. До обласного територіального рівня відносяться обласні Ради. Мінський міський Рада має права базового та обласної Ради.

Виконавчим і розпорядчим органом на території області, району, міста, селища, сільради є виконавчий комітет з правами юридичної особи (виконком). Виконкоми поділяються на три рівні: на первинний (сільські, селищні, міські – міст районного підпорядкування); базовий (міські – міст обласного підпорядкування, районні); обласної.

Місцеві Ради депутатів, виконавчі і розпорядчі органи в межах своєї компетенції приймають рішення, мають обов’язкову силу на відповідній території.

Посилання на основну публікацію