Конституційні основи, характеристика форми правління Польщі

Діюча конституція Польщі прийнята 2 квітня 1997 року. У ній були закріплені основні принципи державного устрою, що склалися в період посткомуністичного транзиту. Нова конституція змінила так звану Малу конституцію 1992 року, яка представляла собою тимчасовий Основний закон, прийнятий на період транзиту і апробації нових інститутів.

Конституція 1997 року спирається на ряд політичних традицій Польщі: в преамбулі міститься положення про прихильність кращих традицій довоєнної республіки. У ній відтворюються деякі інститути, які існували до початку Другої світової війни, напр, двопалатний парламент, що складається з Сейму та Сенату, пост президента країни, а також деякі інститути місцевого самоврядування.

Великий вплив на формат конституції надали західні зразки: це стосується перш за все до правам, свободам і обов’язкам громадян. Конституція наділяє громадян Польщі практично всіма правами і свободами, якими користуються громадяни демократичних держав. До загальних принципів в області прав і свобод відносяться рівність всіх перед законом, захист законом свободи громадянина, заборона на дискримінацію в політичній, економічній і соціальній діяльності індивіда, гендерна рівність, гарантії захисту прав громадян Польщі за кордоном та ін. (Ст. 30-37 ).

У конституцією 1997 року були переглянуті відносини між виконавчою і законодавчою владою, зафіксовані в Малій конституцією 1992 року Перехідна конституція фактично встановлювала в Польщі президентську форму правління: подібний крок був зроблений в якості заходів щодо ефективного управління країною в період трансформації суспільства. Нова конституція значно збільшила влада парламенту, головним чином його нижньої палати – Сейму, в той же час зберігши широкий спектр повноважень президента і уряду. Таким чином, Польща може бути охарактеризована як парламентсько-президентська республіка.

Посилання на основну публікацію