Конфлікти і розколи в Україні

Українське суспільство розколоте за багатьма підставами – соціально-економічним, етнічним, лінгвістичним, конфесійним, релігійним.

Найбільш помітним розколом є поділ України на «Захід» і «Схід», обумовлене ступенем поширення української і російської культури. На заході країни продовжує зберігатися напруженість між православними (особливо Московського патріархату) і уніатами. Фактором напруженості є також претензії татарського населення Криму на землі півострова.

Понад 40% населення мають доходи нижчі за межу бідності. Потенціал радикалізації цих шарів досить високий. Однак, згідно з міжнародною статистикою, коефіцієнт Джині, що відображає нерівність в доходах і споживанні, становить для України 28,1 (2003 рік), що є вельми помірним показником і говорить про те, що в країні не існує великого розриву між багатими і бідними.

Ліві сили на чолі з КПУ вельми впливові, вони можуть зберегти значне представництво у вищому законодавчому органі країни і мають у своєму розпорядженні широкою соціальною базою для рекрутування нових членів.

Існуючі в країні розколи є серйозною перешкодою для консолідації українського суспільства.

Етнічні та релігійні чинники багато в чому визначають процеси регіоналізації України, які мають політичне (включаючи електоральне), соціально-економічне, Етнолінгвістичні, культурне, конфесійне вимірювання і дуже залежні від зовнішніх впливів.

Можна виділити наступні регіони:

1. Західна Україна – перш за все Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Луцька, Рівненська, Хмельницька, в меншій мірі – Житомирська, Вінницька області. Ядро цієї території (Галичина) не входило до складу Російської імперії і увійшло до складу СРСР пізніше решти України. Відповідно в Західній Україні сформувалися етнічні та культурні особливості, які найбільшою мірою відрізняють цей регіон від Росії і сходу України. На заході України українська мова є переважаючим, помітніше польське культурне вплив, більш поширене уніатство. Політично регіон є оплотом західного, в значній мірі антиросійського вектора української політики.

2. Закарпатті. Перебуваючи на захід від Львова, регіон багато в чому протистоїть Західній Україні. Це пов’язано як з настроями місцевого українського населення, так і з етнічною самосвідомістю русинів. До того ж в Закарпатті проживає понад 100 тисяч угорців.

Лідери русинів вимагають надання Закарпаттю статусу автономної республіки. Ці вимоги підтримувалися Угорщиною і Словаччиною, які, однак, у зв’язку з вступом в ЄС змушені діяти більш виважено. Русини проживають на Україні, в Угорщині, Словаччині, Польщі, частини колишньої Югославії. Навесні 1993 року в Братиславі було створено так зване Тимчасовий уряд Підкарпатської Русі, яке виступило з вимогою визнання русинів як народу, проведення виборів до парламенту автономії і звернулося з проханням до ООН про допомогу в реалізації цих планів. Дана ініціатива русинських політиків не знайшла підтримки.

Серйозний конфліктогенним потенціал являє стимулювання церквою регіоналізму закарпатських русинів. Релігійний компонент тут цілком природний, оскільки в цій області діють 1404 релігійні громади 22 конфесій.

Останнім часом спостерігається значне зближення на політичному рівні русинських лідерів і місцевої греко-католицької церкви (357 громад, п’ять монастирів). Значною підтримкою сепаратизму в регіоні стало послання Папи Івана Павла II «русинам-українцям Закарпаття» на адресу єпископа Ужгородсько-Мукачівської єпархії УПКЦ.

3. Північна Буковина (Чернівецька область). В області український націоналізм поширений в меншій мірі, ніж в Західній Україні. У цьому регіоні проживають більше 100 тисяч румунів та 85 тисяч молдаван, складових п’яту частину населення Чернівецької області. Хоча в останні роки радикальний рух за об’єднання в складі Великої Румунії не тільки Молдови, а й Північної Буковини і Південної Бессарабії (частина Одеської області) практично не проявляє себе, потенціал румунського національного руху не вичерпаний. 4. Східна і Південна Україна включає широкий простір Лівобережжя і степової зони від Харківської області та Донбасу до Одеської області. Ядром є Донецька, Луганська і Запорізька області – регіон змішаного українсько-російського населення з переважанням російської мови в якості розмовної. На момент розпаду СРСР близько 80% продукції підприємств цього регіону направлялося в РРФСР і інші союзні республіки. Культурно, етнічно і в значній мірі політично регіон орієнтований на зв’язки з Росією. Тут сильні настрої на користь федералізації країни. 5. Центральний регіон – Київ, Київська, Черкаська, Кіровоградська, Дніпропетровська, Полтавська, Чернігівська області. Регіон в цілому є оплотом української державності, але на цій території зберігаються сильні позиції російської мови, що зумовлює велику етнічну толерантність, ніж на заході, і в той же час – підтримку сил, що не ставлять в центр етнічну складову українського націоналізму (останнім часом електорат регіону віддає перевагу Блоку Юлії Тимошенко в протистоянні політиці В. Ющенко). 6. Автономна Республіка Крим. Півострів є оплотом проросійських настроїв, які до 1994 року навіть висловлювалися в публічному прагненні керівництва автономії до переходу до складу Російської Федерації. Крим був переданий Україні тільки в 1954 році. В даний час Крим продовжує відстоювати права російськомовного населення на доступ до телемовлення російською мовою та ін. Можливості використання російської мови в більшій мірі, ніж на решті території України. Дестабілізуючим фактором в Криму є насильницькі і самочинні дії частини кримсько-татарського населення по захопленню землі і витіснення російськомовного населення. Мали місце і нападу на православні монастирі та інші культові споруди. В даний час в Криму вже проживають понад 400 тисяч кримських татар, темпи приросту цієї етнічної групи надзвичайно високі, в той час як російське населення півострова скорочується, а чисельність українського – залишається незмінною. Уже через 10-15 років кримські татари можуть стати найбільшим етносом в автономії. Слід враховувати також наростаючу підтримку кримським татарам з боку Туреччини. Націоналістичні сили України прагнуть до ліквідації автономії Криму.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: