Грузино-Абхазький конфлікт

На рубежі 80-90-х років 20 століття між Грузією і Абхазією виник етнополітичний конфлікт. Грузія хотіла відокремитися від Радянського Союзу, а Абхазія, навпаки, прагнула залишитися в складі СРСР, відокремившись, в свою чергу, від Грузії. Напруженість відносин між грузинами і абхазами привела до створення грузинських націоналістичних угруповань, які вимагали ліквідувати абхазьку автономію.

Після розпаду Радянського Союзу конфлікт Грузії та Абхазії перейшов в стадію відкритого протистояння. 9 квітня 1991 року президент З. Гамсахурдіа проголосив незалежність Грузії. У січні наступного року він був повалений, а пост президента зайняв Едуард Шеварднадзе. 21 лютого 1992 року Верховна рада Грузії скасував радянську Конституцію і відновив Конституцію Грузинської демократичної республіки, прийняту в 1921 році.

У березні 1992 року Е. Шеварднадзе очолив Державну Раду, який контролював всю територію Грузії, крім Південної Осетії, Аджарії та Абхазії. Якщо з Південною Осетією і Аджарією вдалося домовитися, то з Абхазією справи йшли інакше. Абхазія входила до складу Грузії як автономна області. Скасування радянської Конституції Грузії і відновлення Конституції 1921 року позбавило Абхазію автономії. 23 липня 1992 року Верховна Рада Абхазії відновив Конституцію Абхазької Радянської республіки, прийняту в 1925 році. Грузинські депутати бойкотували сесію. З цього часу Рада розділився на грузинську і абхазький частини.

В Абхазії розпочалися масові звільнення грузинів із силових структур, створення національної армії. У відповідь на це Грузія ввела в автономію війська під приводом того, що потрібно захищати залізницю, яка була єдиним транспортним маршрутом між Росією і Вірменією, що воювала в той час з Азербайджаном. 14 серпня 1992 року загони Національної гвардії Грузії увійшли до Абхазії і за кілька днів зайняли практично всю територію автономії, включаючи Сухумі і Гагру.

Верховна Рада Абхазії перебазувався в Гудаутський район. Абхазьке і російськомовне населення почало виїжджати з автономії. Абхазькі загони отримали підтримку з боку чеченців, кабардинців, інгушів, черкесів, адигейці, які заявили, що готові допомогти етнічно родинному народу. Конфлікт перестав бути тільки грузино-абхазьких, а розрісся до общекавказского. Всюди почалося формування ополченських загонів, які відправлялися в Абхазію. Сторони готувалися до війни, Росія поки не втручалася, запропонувавши, однак, виступити в якості посередника і залагодити конфлікт мирним шляхом.

У жовтні 1992 року абхази і ополченческие загони відбили у грузин місто Гагра, встановили контроль над стратегічно важливою територією поруч з російським кордоном та стали готуватися до наступу на Сухумі. За непідтвердженими даними, в захопленні Гагри брали участь і російські танки. Грузія звинувачувала Росію в тому, що та забезпечувала Абхазію зброєю, але абхазьке керівництво стверджувало, що користувалося лише захопленим зброєю і технікою. Зокрема, після захоплення Гагри в руки абхазців перейшли близько десяти машин піхоти і бронетранспортери.

У зоні конфлікту опинилися кілька частин російських Збройних Сил. Вони зберігали нейтралітет, охороняли майно Міністерства оборони РФ, забезпечували безпеку евакуації мирного населення і відпочиваючих, доставки продуктів в блоковане місто Ткварчели. Незважаючи на нейтральну позицію, яку займала російська сторона, грузинські загони неодноразово обстрілювали росіян, вони були змушені відповідати тим же. Такі перестрілки приводили до жертв серед мирного населення.

Влітку 1993 року абхази почали наступ на Сухумі. Після тривалих боїв місто було повністю блокований абхазами, обидві сторони пішли на переговори. 27 червня 1993 в Сочі було підписано угоду про припинення вогню. Росія на цих переговорах виступала в ролі гаранта. У серпні грузинська сторона вивезла з Сухумі майже все важке озброєння і вивела велику частину військ. За однією з версій це було пов’язано зовсім не з сочинських угодою, а з тим, що в самій Грузії в тому момент назрівав внутрішній конфлікт.

Абхази скористалися ситуацією, що склалася, порушили угоду і 16 вересня 1993 року розпочали захоплення Сухумі. Грузини спробували перекинути війська в місто на цивільних літаках, але абхази збивали з зенітних установок літаки, що заходять на посадку в аеропорту Сухумі. За непідтвердженими даними, це стало можливо завдяки допомозі з боку Росії.

27 вересня Сухумі був захоплений, а до 30 вересня під контролем абхазьких загонів і північнокавказьких формувань була вже вся територія автономії. Етнічні грузини, побоюючись передбачуваної загрози з боку переможців, в поспіху стали залишати рідні домівки. Деякі самостійно пішли в Грузію через гірські перевали, інші були вивезені морем. У цей період Абхазію покинуло близько 300 тисяч чоловік. Лише деякі з них і тільки через кілька років змогли повернутися додому. за непідтвердженими даними, близько 10 тисяч мирних жителів загинули під час переселення з автономіі.Внутренніе проблеми змусили Е. Шеварднадзе вступити в Союз незалежних держав (СНД) і попросити допомоги у Росії. Тоді Росія порадила Абхазії зупинити наступ. Грузинська фракція абхазького парламенту переїхала в Тбілісі, але продовжувала работать.23 червня 1994 року в Абхазію увійшли миротворчі сили СНД. Як миротворців виступили російські підрозділи, які перебували тут і раніше. Була встановлена ​​так звана «зона безпеки» вздовж річки Інгурі. Під контролем Грузії залишилося тільки Кодорської ущелини. В результаті Абхазької війни загинуло близько 17 тисяч осіб, близько 300 тисяч жителів (більше половини населення) були змушені переселитися в Грузію.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Доповідь про тигрів