Есхіл

Есхіл — це драматург Стародавньої Греції, батько європейської трагедії.

Есхіл народився в 525 році до нашої ери в аттічному місті Елевсіні. Перший юнацький період його творчості тривав до 484 року до нашої ери. Саме тоді він здобув свою першу перемогу. На жаль, трагедії цього періоду не збереглися. Проте вже в цей час у творчості Есхіла простежувався його власний трагічний стиль:

До першого акторові був введений другий, що повинно було сприяти введенню дії. В ранніх трагедіях Есхіла, які збереглися, роль другого актора незначна і більшість сцен може бути зіграно за участю одного.
Есхіл взяв дві драматичні форми, які до цього ворогували один з одним: серйозна аттична драма і грайливий пелопоннеський сатирикон. Він ввів трагічну тетралогію, до її складу входили три серйозні драми і одна сатирична, у вигляді ув’язнення.
У трагедію був внесений «Гомер», тобто весь старовинний героїчний епос, творцем якого вважався Гомер.
З 484 року до нашої ери починається новий період творчості Есхіла. Він стає царем аттичної сцени, на якій йому немає рівних. З творів цього періоду до нас дійшли «Перси» і «Прохачки». У першій розповідається про поразку персів при Саламіні і тяжкому відступі їх війська в Азію. Сюжет другої досить мифологичен: прибуття Даная з дочками в Аргос і заступництво, надану їм аргосцами проти їх двоюрідних братів, синів Єгипта, брата Дана. Сама композиція цих трагедій проста і сувора. Пролог відсутня, дія починається зі вступу хору, який «говорить» про цілі своєї появи. Після цього хор виконує ліричну пісню, в якій виражені його тривожні почуття з приводу очікуваних подій. Діючих осіб небагато: у першій трагедії — цариця Атосса, вісник від перського війська, тінь покійного Дарія, в укладенні сам Ксеркс. У другій — Данай, аргосский цар Пеласг і посланець синів Єгипта. На сцені вони з’являються по одному, рідко на два. Їх розмови — довгі промови, за якими слідують вірші. При цьому співрозмовники чергуються, вимовляючи по одному віршу.

Цей період у житті поета був досить бурхливим. У житті Афін це якраз був період Саламинской і Платейська битв, в яких Есхіл брав безпосередню участь. Його слава як поета стала поширюватися всюди.

Пізніше в трагедії з’являється пролог, який передує вступу хору, а також збільшується обсяг діалогу.

Мабуть, у цей же час була поставлена трилогія «Прометей», з якої до нас дійшла лише друга трагедія: «Прикутий Прометей». Прозорливий титан, знаючи, що Зевс тільки в людині може знайти спасителя від загибелі, яка загрожує його царству, хоче підняти людський рід і для цього дарує йому ефірний вогонь. Його він викрав з небесних висот. Зевс побачив у цьому викраденні порушення всесвітнього договору. Він в покарання прикував Прометея до скель Кавказу. Прометей виносить всі муки і не видає передчасно своєї таємниці, знаючи, що з часом Зевс оцінить його послугу. Це — єдина божественна трагедія, яка дійшла до нас з давнини.
Останній трилогією Есхіла, яка збереглася цілком, була його «Орестея». До її складу увійшли «Агамемнон», «Хоефори» і «Евменіди». Ці трагедії мають перевагу перед «Прометеєм», адже на арені — не божественна, а людська середовище.

Есхіл незабаром після своєї «Орестеі» залишив Афіни, він втретє відправився на Сицилію, де і помер в 456 році до нашої ери в місті Гелі. Від нього залишилося 90 трагедій. Героями його трилогій були Ахілл, Аянт, Одіссей, Мемнон, Адраст, Персей і т. д.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: