Цікаві факти про Мексику

Легенда свідчить, що ацтеки довго шукали землю, на якій вони змогли б жити, і звернулися за порадою до бога сонця і війни Уїцилопочтлі. Той, згідно з легендою, сказав їм: шукайте кам’янисте місце, де варто кактус-нопаль, на вершині його буде сидіти орел і пожирати змію. Після 130 років пошуку ацтеки таки знайшли шукане і заснували на цьому місці великий місто-держава Теночтітлан, покровителем якого став Уїцилопочтлі. А орел зі змією на кактусі нині красується і на гербі Мексики, і на її державному прапорі.

Коли іспанські конкістадори прибули в столицю держави ацтеків, вони побачили велике місто Теночтітлан, оточений системою рукотворних сховищ, створеної працею поколінь жителів. Захопивши місто і заснувавши на його руїнах Мехіко, столиці Нової Іспанії, конкістадори виявилися не в силах підтримувати цю систему і вирішили її осушити. Це було необачне рішення, за яке жителі Мехіко розплачуються донині. Нині місто стоїть на заболочених пісках, причому воду доводиться викачувати для потреб міського населення, а грунт просідає зі швидкістю 6-8 дюймів на рік.

У Мехіко, чиє населення становить понад 8,8 млн осіб, працює метро, ​​саме протяжність в Латинській Америці. У центрі столиці він цілком прокладений під землею, ближче до околиць виринає на поверхню. Кожен день метро Мехіко пропускає через себе більше 4 мільйонів. Кожна станція метро, ​​крім назви, позначена дуже виразною піктографічної картинкою. Вона призначена для тих мексиканців, хто не вміє читати, а такі все ще зустрічаються (загальна грамотність по країні – понад 90%).

У роботі з перевезення пасажирів на допомогу метро приходить metrobus. Цей вид транспорту виглядає як двовагонний автобус (пам’ятаєте «Ікаруси» – «гармошки»?). Для його пересування по місту часто надається виділена смуга на проїжджій частині. Зупиняється він у спеціально обладнаних зупинок і запускає в себе пасажирів через турнікети. Перший вагон metrobus призначений для інвалідів та жінок. Чому для жінок? Щоб до них не приставали гарячі мексиканські хлопці.

Більшість невеликих міст і сіл в Мексиці побудовані однотипно. Центр населеного пункту займає квадратна площа. Тут знаходяться два найважливіших мексиканських будівлі: на одній стороні площі – кафедральний собор, на інший – будівля місцевої поліції. Середина площі відводиться під паркову зону, традиційне місце відпочинку жителів. Більшість вулиць вузькі, тому на них односторонній рух. В дві сторони автомобілі рухаються по широких вулицях, що називається як правило проспектами (Avenida).

Тепер звернемо увагу на природні пам’ятки. Кожен вулканолог напевно знає назву Парикутин. Це унікальний вулкан – весь цикл його життя, від народження до смерті, був задокументований людьми. Причому народився Парикутин прямо посеред фермерського поля, і тому 20 лютого 1943 року фермер і його дружина стали першими свідками цього явища. У перший рік вулкан ріс досить активно, досяг позначки 336 метрів, виніс назовні чимало лави і попелу, під якими поховав дві розташовані поблизу села. У наступні вісім років Парикутин сильно розгубив свій колишній запал і на позначці 424 метри остаточно згас.

У Мексиці живуть стрибають боби! Вони виростають на чагарнику роду Sebastiania. Поки боби дозрівають, в них встигає відкласти яйця моль. Личинка, вилупляясь з яйця, виїдає боб зсередини, а потім, щоб утриматися, прикріплює себе до порожнини шовковими нитками. Личинка цієї молі дуже чутлива до теплового впливу – виникає загроза зневоднення і загибелі. Тому якщо взяти боб в руку, вона починає смикати за нитки – і боб приймається скакати туди-сюди!

Ночами на простори мексиканських прерій вилазить з нірки Кузнєчікова хом’ячок. Не дивіться на назву: цей нічний хижак – смертельний ворог для скорпіонів і змій! Еволюція виробила у нього імунітет до їх отрути. Буває, дістаються йому на обід і інші миші. Дуже цікаво Кузнєчікова хом’ячок позначає присутність на своїй території, щоб на неї не забрідали конкуренти. Час від часу він встає на задні лапи, спрямовує мордочку в зеніт і протяжно пищить! Ні дати ні взяти, вовк, виє на місяць!

У місті Гуанахуато в 1865 році прийняли закон щодо небіжчиків. Щоб їх могили містилися на кладовищі в належному порядку, їхні родичі повинні були сплачувати податок до міської казни. У разі, якщо протягом декількох років гроші не вносилися, тіло ексгумували. А оскільки тутешні клімат і грунт дуже сприяють муміфікації трупів, якщо небіжчик перетворився на мумію, його НЕ був перепохований, а зберігали для особливої ​​колекції. Закон скасували в 1958 році, і за цей період в Гуанахуато встигла сформуватися експозиція для абсолютно унікального музею мумій, в якому демонструються 111 тел муміфікованих покійних.

І на закуску – салат. Та не просто салат, а знаменитий «Цезар». Знаменитий диктатор Римської республіки не мав до нього ніякого відношення. Цезарем звали американця на прізвище Кардини, італійця за походженням, який років 80 тому мав кілька ресторанів в Тіхуані, поблизу від кордону з США, що дозволяло хитрому кухареві обходити «сухий закон». Легенда свідчить, що 4 липня 1924 року в ресторані, де він готував, відвідувачі, що відзначали День незалежності США, вимагали закуски, а продуктів на кухні майже не залишилося. Ось тоді-то і був винайдений салат «Цезар», зліплений на швидку руку буквально з «підручних матеріалів».

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Що таке Океанія?