Ахматова Анна Андріївна

Народилася вона в Одесі в родині флотського інженера-механіка. Талант писати вірші Ахматова засвоїла від матері. Батько ставився до поетичних занять дочки скептично. Навіть першу публікацію «На руці його багато блискучих кілець» в журналі «Сіріус», який виходив у Парижі довелося підписати просто «А.Г.». Псевдонім «Ахматова» був запозичений у бабусі поетеси, рід якої брав свій початок від татарського хана Ахмата. В юності Ахматова написала понад 200 віршів.

Перші твори поетеси

Вона познайомилася з М. Гумільовим – згодом відомим поетом – і вийшла за нього заміж. Сім’я поїхала до Парижа, де Н. Гумільов став видавати журнал «Сиріус». Після Н. Гумільов в 1911 році вже в Росії створив «Цех поетів» і проголосив існування нового літературного напряму «акмеїзм». Акмеїзм виник на противагу символізму. Вірші символістів, насичені символами, поступово ставали незрозумілими. Акмеїсти прагнули повернути віршам ясність, намагаючись писати більш зрозумілою мовою.

Перша книга віршів А.А. Ахматової вийшла в 1912 році і називалася «Вечір». У віршах великий вплив на Ахматову надав І. Анненський, якого Ахматова вважала своїм учителем. У 1912-1913 роках Ахматова читала власні твори в різних закладах і користувалася великим успіхом. У 1914 році вийшла нова книга віршів поетеси «Четки». Ахматову хвалили В.В. Маяковський, Б. Пастернак. У 1921 році вийшла збірка віршів «Подорожник». Вона була блискучою дослідницею творчості А.С. Пушкіна і архітектури Петербурга.

Пізня творчість Ахматової

Перед Великою Вітчизняною війною вийшли збірки її віршів «Очерет» і «Сьома книга». Сім’я А.А. Ахматової була репресована. В її віршах стали присутніми трагічні настрої, які найбільш гостро проявили себе в поемах «Шляхом всієї землі» і «Реквієм». Остання була опублікована тільки в 1987 році.

Під час війни Ахматова пише вірші «Клятва», «Мужність» і багато інших. Після війни вона створює свій головний твір «Поему без героя», де описує цілу епоху з 1913 року, боротьбу з фашизмом, важку долю російського народу.

У 1946 році їй забороняють видавати свої твори. У 1964 році вона отримує премію «Етна Таорміна» в Італії, 1965 році ступінь почесного доктора Оксфордського університету. Остання збірка віршів Ахматової вийшов в 1965 році під назвою «Біг часу».

Посилання на основну публікацію