Академічний живопис

Академізм (від фр. Academisme-) – це напрямок в західній і вітчизняній живопису, яке існувало і розвивалося протягом 17 – 19 століть. Основу академізму становив французький класицизм. З розвитком стилю в ньому стали використовуватися елементи інших стилів. Виник певний еклектизм (з’єднання рис різних стилів).

Академізм дотримувався класики лише формально. Художники, які працювали в цьому стилі, багато в чому по-своєму інтерпретували античні традиції і мистецтво художників Реннесанса.
Проте академізм з його увагою до античності і класики був значущий в процесі навчання молодих живописців, які осягали зразки античної краси і ідеалізовану природу мистецтва античності.

АкадемізмЯркімі художниками французького академізму були Ж.Енгра, А.Кабанеля, У.Бугеро.
Великий внесок у розвиток академічного живопису внесла російська школа живопису, яка оформилася в першій половині 19 століття. Російські художники К. Бряллов, А. Іванов і деякі інші вчилися в Італії. Вони перенесли зарубіжна освіта на російський грунт.

Результатом стало виникнення унікального російського живописного стилю, специфічними рисами якого стала піднесена тематика живописних полотен, пафос, виражена метафоричність образів, релігійні мотиви, салонні пейзажі і безліч портретів. Фахівці вказують на високий технічний рівень виконання картин російськими художниками того часу.

Яскравими представниками російського академізму є Ф. Бруні, А. Іванов і К. Брюллов.

У сучасному розумінні академізм в живопису – це особливе побудова композиції і особлива техніка виконання живописних полотен.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Ча-ча-ча