А де знаходиться совість у людини?

Яке хитреньке питання можуть задати інший раз діти. Чи то про те, де саме совість поміщається – зліва, поруч із серцем, або праворуч. Чи то хтось сумнівається, якщо вона у людей взагалі. Гаразд, друже, поговоримо про те і про інше. Коли я був маленький, великі хлопці якось підівчили мене: ти, хлопець, якщо хто з чужих пацанів в наш двір забреде, гарненько наподдает йому. Не бійся ми тут поруч – в образу не дамо. Я радий старатися. І тільки заявився до нас довгий такий нескладеха, багато старший за мене і явно сильніше, я давай задиратися: «Ти хто? Чого тут треба? Як так-ам! »Скінчилося тим, що відважив я йому, на своїх озираючись, парочку ляпасів (для чого довелося підвестися навшпиньки) – і дуже задоволений своїм героїчним вчинком, став хвалитися перед малечею в пісочниці: здорово я його, а?

Довше все йшло, як звичайно: пообідав, зробив уроки, ввечері ліг спати. Тут-то мене і прихопило …

Якби ти знав, дружок, що зі мною коїлося! Півночі поневірялася без сну. Які тільки відчайдушні думки не лізли в бідолашну мою голову. Подушка вимокла від сліз. А все цей хлопець нещасний. До чого ж мені було шкода нескладеху. Як я карався через власну підлості. Бач, мовляв, молодець знайшовся – під захистом чотирьох одного здолав.

Гаразд, ніч абияк пройшла. Але ж днем ​​теж не полегшало. Думки про вчорашньому голками кололи. Всі давно – по домівках, я один у дворі чергую, сам себе вмовляю: чому ж не подихати свіжим повітрям, раз погода хороша! А причому тут погодка? .. Як на мене зараз хоч злива, хоч пожежа, хоч землетрус – все одне, я звідси ні на крок. Тільки потім до мене, нарешті, дійшло, чому я бродячим псом тиняюся від воріт до сходів і назад. Так побитого чекаю, довготелесого цього, ні дна йому, ні покришки! Ось у чому секрет. І новенький компас, подарунок тата, все, між іншим, намацую в кишені, тому що зібрався подарувати йому ж. Чудеса – адже така цінність, а не шкода ні краплі, навпаки, прямо таки мрію подарувати! Ось чортівня!

Скажу відразу: не судилося була компасу придбати нового власника. І просити вибачення мені не довелося. Чи не з’явився більше довготелесий.

Але, дивна річ, скільки з тих пір пролетіло, … ні, не років, десятиліть, скільки в моєму житті було все, і сам я давно вже дорослий, який там уже старий, а випадок цей з далекого дитинства пам’ятаю в подробицях, бачу його , як на екрані телевізора.

Згадуючи все це, починаю підозрювати, що особисто у мене є совість. У всякому разі, була. Чим, скажіть на милість, я мучився через цієї негарної історії, що не докорами нечистої, забруднили совісті! Де саме вона розташовується, совість ця сама, я знову-таки з чужих слів дізнався. Тому щось страшної ночі мені все здавалося, ніби хтось немов сталевими гаками розриває мої груди біля серця.

Багато совісних людей побачив я на своєму віку. Питаєш: як я відрізняю совісного від безсовісного? Та дуже просто. Хто щиро переживає свій непорядний вчинок, мучиться сам, без чужої указки, всіляко хоче все виправити, не боячись, при цьому вголос зізнатися і тут же повинностей або загладити свою провину іншим, гідним вчинком, той, безперечно, людина совісний. Немає потреби заперечувати: краще б було зовсім обійтися без таких поганих вчинків. Але вже якщо, як то кажуть, біс поплутав, якщо вже сталося таке, то май, по крайней мере, мужність гідно вийти зі скрутного становища.

Тепер, дружок, ти сподіваюся, зрозумів, де у людей знаходиться совість, і яка вона ця совість – совісна, а значить потрібна для людини.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: