Що таке епітет? Приклади з художньої літератури

Лінгвістичне поняття «епітет» приведе нас до художнього слова, до стилю мови, що використовується письменниками і поетами, до народної творчості.

Епітет — це один з різновидів тропів, художніх засобів мови. Слово «тропа» грецького походження і буквально означає «поворот, зворот». Можна сказати, що тропа — це форма поетичного мислення. Слово використовується не традиційно, а з несподіваної сторони, яку зміг помітити художник слова. Таке переосмислення слів створює яскравий художній образ, для чого служать епітети.

Епітет – художнє визначення, образно і емоційно характеризує описуване явище, людину, предмет, події.

Найчастіше в ролі епітетів виступають прикметники. У народній творчості за епітетами збереглося емоційно-оцінне значення, завдяки чому вони перетворилися в своєрідні, легко пізнавані поетичні штампи:

  • білі рученьки;
  • красна дівиця;
  • добрий молодець;
  • ясний місяць;
  • зорька червона;
  • буйна голівонька;
  • гірка доля;
  • тріскучий мороз;
  • чисто поле;
  • добрий кінь.

Епітети допомагають письменникові глибше виразити свої почуття і переживання, показати своє ставлення до навколишньої його дійсності, наприклад, читаємо у Ігоря Северяніна:

Я згадав свою колишню любов, любов душі дванадцятивесняній.

Марина Цвєтаєва створює поетичний образ за допомогою епітетів:

Улесливі верби і трави поклінні, волелюбного юнака — славте.

У М. Волошина привертає погляд рядки:

Я пробігаю жадібним поглядом вістей горючих письмена.

Неперевершеним майстром лірики є Сергій Єсенін. В його поезії існує дивовижна гармонія почуття і думки, зв’язку з рідною природою та землею, які звучать у віршах:

Край любимий! Серцю сняться

Скирди сонця у водах лонних.

Я хотів би загубитися

У зеленях твоїх стозвонних.

Епітети допомагають створити поетові ось цей неповторний поетичний образ:

Закрутилося листя золоте

У рожевої води на ставку,

Немов метеликів легка зграя

З замиранням летить на зірку.

Прочитаємо уривок вірша Миколи Гумільова «Старина» і переконаємося, скільки в ньому епітетів, що створюють яскравий образ, яким хотів поділитися поет з читачами:

Ось парк з пустельними узліссями,

Де сонних трав сумні брижі,

Де пізно ввечері з жабами

Перегукуватися любить бугай.

Ось будинок, старовинний і нефарбований,

В ньому ніби плаває туман,

У ньому зали прикрашені лункі

Зображенням пейзан.

Іноді письменники створюють свої авторські епітети:

  • мармеладний настрій (А. П. Чехов);
  • чурбанна байдужість (Д. Писарєв);
  • малинова посмішка (В. Анненський).
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Що таке синоніми?