Проблематика роману І. Багряного «Тигролови»

Загалом проблематика розповіді зачіпає багато тем, але головна з яких спрямована на демонстрацію всіх «білих плям» у вихованні тогочасного суспільства, його пороків та недоліків. «Тигролови» постають перед нами в якості пригодницького роману, але це не заважає розкривати такі проблеми як: гніт українського народу та його знищення на протязі багатьох поколінь. Твір вийшов досить многогранним, тому одним-двома реченнями не обійтись, — розберемо проблематику детальніше.

Головні проблеми, за розвитком яких можна спостерігати у романі «Тигролови»:

  • боротьба сил добра і зла;
  • справедливість і покарання;
  • взаємини у сім’ї;
  • довговічність традицій пращурів;
  • зв’язок людини та природи;
  • волелюбне відношення до життя;
  • цілеспрямованість і рішучість;
  • виживання в умовах тоталітарного режиму;
  • кохання.

Прочитавши роман, кожен виявить найважливішу для себе проблематику, але по задумці автора найбільший акцент падає саме на «боротьбу добра і зла». В цьому можна переконатись, прослідкувавши за долею головного героя. Саме це питання стає кореневим, і від нього породжуються майже усі інші проблеми, перелічені вище.

Головна проблематика

Іван Багряний завдяки яскравим образам героїв роману розкриває боротьбу сил добра і зла. Це протистояння відбувається між двома антагоністами – інженером-авіатором Григорієм Многогрішним та майором НКВС Медвином. На протязі сюжетної лінії один намагається зломити дух іншого за допомогою морального гніту та тортур. Після втечі в’язня (представника сил добра), протистояння розвивається в рамках погоні, де досвідчений прислужник радянського тоталітарного режиму намагається вислідити та «вполювати» «вільного тигра».

Майор Медвин – це слідчий, та особистий наглядач Григорія Многогрішного. Саме він протягом всього часу ув’язнення знущався, принижував та катував головного героя. В раби юного інженера записали по причині великої любові до свого народу, своєї Батьківщини, та бажання захистити її права. В часи тоталітарного режиму, людей з іншою політичною точкою зору приписували в ряди націоналістів, що на ті часи буквально означало «ворог народу». Страждання в’язня продовжувались протягом двох тривалих років, під час яких Медвин застосовував самі різні види тортур, в надії найти той самий влучний важіль тиску, який заставив би Григорія попросити пощади. Хоча спочатку ціль майора була зовсім не в тому щоб зломити волю головного героя, а в тому, щоб «вибити» признання у висунутих звинуваченнях. Але з часом розум НКВСника помутнів від злості, він захопився протистоянням в якому, будучи в повній фізичній перевазі намагався здолати волю в’язня, але так і не зміг. Як говорив Многогрішний «Цей пес ламав мені кістки та відбивав печінку…». Медвина вразила витримка арештанта, тому коли він втік з ешелону смерті, майор сильно злякався помсти, про яку пообіцяв йому Многогрішний.

До речі, у романі в якості одного із представників сил зла також виступає поїзд з в’язнями, якого автор порівнює з драконом. Кожен його вагон, наче черево лютого крилатого чудовища, яке навіки проковтнуло в своє пекельне царство рабів, неугодних тодішній політичній системі. Як відомо було раніше, з цього потягу головний герой тікає, чим надихає інших в’язнів на протистояння, та дає надію на помсту своїм мучителям.

Проблематика в кульмінації подій

В розв’язці сюжетної лінії головні суперники зіштовхуються в безкраїй тайзі. В цей час йде наглядна демонстрація зустрічі сил зла і добра, та їхнє протистояння. Не зважаючи на рівні сили, Многогрішний все ж перемагає, та вбиває свого колишнього мучителя. Вбиває не із-за жаги до помсти, а для щоб навіки зупинити зло, яке чинив своїми руками Медвин. Його смерть опосередковано зберегла життя тисячам інших патріотів, яких досвідчений «звіролов» час від часу відловлював та відправляв на каторги.

Проблема добра і зла чітко демонструється в протиріччі долі героїв та їхнього статусу. Автор роману в образі добра висуває персонажа, якого названо ворогом народу, злочинцем та зрадником, а в образі зла – людину, яка мала би, відповідно до своєї посади, займатись правосуддям, бути справжнім зразком добра і правди. Але все сталось навпаки.

ПОДІЛИТИСЯ: