Образ сім’ї Сірків у романі «Тигролови»

Поведінка родини Сірків, їхнє відношення до людей, звичаї та культура – дзеркальне відображення справжнього характеру української сім’ї. На це нам однозначно вказує Іван Багряний через спостереження та слова головного герою. Сьогодні наша задача розібратись у образі Сірків, поставлених в романі добродушною та щирою сім’єю, яка завжди допоможе людині у біді. Щоб визначити їхні кращі якості, та в чому вони проявляються – варто розібрати образ родини, та конкретних її персонажів.

Опис образу усієї сім’ї

Поселенські родини по типу Сірків, які вимушені були переселитись на Далекий Схід, зуміли зберегти традиції своєї батьківщини, знаходячись за багато тисяч кілометрів від дому. Покинувши Полтавщину в далекому 1887 р. Сірки не забули все саме головне. Їхній будинок завжди був охайно прибраний та прикрашений народними символами, дітям передані традиції співати українські пісні, колядки, та проводити свята у колі родини. До людей вони ставились з пошаною та чуйністю, про що стає зрозуміло з моменту зустрічі Многогрішного з ними – гостинність відчувалась у кожній дії, слові.

До часів зустрічі з Григорієм, переселенці встигли обжитись на новому місці. Завзятість та працелюбність українців допомогли їм вижити: люди сіяли хліб, полювали, висаджували городину. В цілому – вели звичайне життя, але не забували про батьківщину.

Образ матері

Перша зустріч з Сірчихою вразила головного героя. Він у ній побачив звичайну українську маму, в неї був знайомий голос, та національне вбрання. Втомленого незнайомця вона напоїла, нагодувала, дала місце для відпочинку. Відчувається і виховання у сім’ї. Допомогою у відновленні сил втікача займалась також дочка Наталка, яка у всьому помагала своїй мамі, та багато часу проводила з обезсиленим Григорієм.

З часом перебування Многогрішного в якості гостя переросло у щось більше: родина починає активно проводити з ним час, запрошує на полювання, та навчає. Згодом для Сірчихи та інших членів родини він стає наче син та брат.

Образ Наталки

Незважаючи на те, що по характеру дочка була дуже схожа на мати, все ж дещо їх відрізняло. Наталка постає перед нами не тільки миловидною, чуйною та турботливою, але і доволі волелюбною та цілеспрямованою. Про останнє стає остаточно зрозуміло в період сумісної з Григорієм втечі. Вона не злякалась труднощів, які спіткали їх в безкраїй тайзі, та пішла за коханим вершити великі справи.

До зустрічі з Многогрішним Наталка росла сильною та рішучою. Брала на себе відповідальність, допомагала старшим, і, що найголовніше, не боялась однісінька ходити на полювання. Довкола дикі звірі, та для досвідченого мисливця це не завада!

ПОДІЛИТИСЯ: