Життя, доля і творчість Т.Г. Шевченко

Тарас Григорович Шевченко великий культурний діяч, який зробив неоціненний внесок в поетичне і мистецьку спадщину українського народу. Але, перш за все, він – талант з задатками геніальності. Шевченко був поетом, художником, істориком, поліглотом, гравером, вів перекладацьку діяльність, брав участь в археологічних дослідженнях, мав активну соціальну позицію і дотримувався її протягом усього свого недовгого життя (1814-1861).

Дитинство Шевченка

Народився поет 9 березня 1814 р в кріпацькій сім’ї в селі Моринці Звенигородського повіту (нині Київська обл). Тарас був третьою дитиною, а після нього з’явилися на світ ще троє дітей. Через рік родина переїхала в село Кирилівка.

Шевченки жили бідно, як і переважна більшість кріпаків того часу. Батько Тараса вмів читати і писати і сина віддав на навчання грамоті дяка Павлу Совгир (Рубану). Там же відкрився у хлопчика і талант художника.

Коли Тарасу не виповнилося ще й дев’яти років, вмирає його мама. Батько був змушений одружитися з удовою Оксаною Терещенко. Мачуха не опинилася доброю та лагідною – в родині Шевченків постійно панувала лайка і ворожнеча.

Через два роки після смерті матері, вмирає і батько поета (1825 р). Через ворожнечу Тарасу доводиться покинути сім’ю. Він вирушає на пошуки вчителя живопису і з цією метою побував в трьох сусідніх селах, де у місцевих дяків-малярів «підхопив» деякі навички малювання.

Отроцтво Шевченка

У 1827 р чотирнадцятирічного Тараса бере до себе на службу пан Енгельгардт, якому належала кріпосна сім’я Шевченко. Хлопчик справно несе службу, але ще встигає таємно тренуватися в «Малярство», перемальовуючи картини, а такжесамостоятельно освоює польську мову.

У 1929 р пан і его свита відправляються в м Вільно, де хлопчика відправляють вчитися малюванню до Яну Рустема. Через рік Енгельгардта переводять до Петербурга. Там він дозволяє Тарасу продовжити навчання і віддає його в художню артіль Василя Ширяєва. В її складі Шевченко бере участь у розпису Великого театру (1836 р).

Тут же, в Петербурзі, Тарас знайомиться зі своїми майбутніми вірними товаришами – В. Жуковським, К. Брюлловим, А. Венециановим, В. Григоровичем, О. Мокрицьким. У 1837 р ця компанія затіяла лотерею, в якій єдиним лотом був портрет Жуковського, написаний Брюлловим. Його продали за 2500 рублів – ціну викупу кріпака Шевченка. А 22 квітня 1838 р за ці гроші товариші подарували Тарасу «вільну».

Навчання Шевченка в Академії Мистецтв

З 1839 по 1840 рр Шевченко відвідує Імператорської Академії Мистецтв в якості вільного слухача. Він багато читає, вивчає французьку, активно займається живописом. За свою працю Шевченко був нагороджений трьома срібними медалями (1839 р, 1940 р, 1941 р).

Не залишає Тарас і поетичне справу. У 1940 р вийшла перша збірка віршів «Кобзар».

У 1943 р разом з поетом Є.Гребінкою, Шевченко їде на Україну і цілий рік подорожує по рідних земель, роблячи начерки пейзажів і портретів, а також складаючи поезію. Повернувшись в 1944 р в Петербург, Тарас продовжує навчання в Академії.

Знову неволя

Закінчивши навчання в 1945 р, поет повертається на Україну. У 1946 р Шевченка на запрошення історика М. Костомарова починає відвідувати засідання Кирило-Мефодіївського братства, де читає свої революційні твори. А через рік за доносом його заарештовують і відсилають до Петербурга.

В покарання бунтівного поета відправляють на заслання проходити службу в Окремий Оренбуржскій корпус. Йому заборонено і писати, і малювати. Однак в 1948-1949 рр Тарас бере участь в експедиції на Аральське море, де робить ряд пейзажних замальовок. За це в 1950 р він знову опиняється на засланні в Новопетровському укріпленні. Тут він проводить 7 років.

За цей час Шевченко (незважаючи на заборону) створює більше 100 малюнків, починає писати прозу російською, не припиняє складати поезію українською.

Останні роки Шевченка

У серпні 1957 року Шевченка, вже давно тяжкохворого, звільняють.

У 1958 р він відправляється в Петербург, потім до Москви, а звідти на Україну – в 1959 році. Ця поїздка в рідні краї була останньою в житті Шевченка. На Україні його знову звинувачують у Заколотницькі діях і відправляють до Петербурга.

1960 р приніс Тарасу-художнику звання академіка гравюри, присвоєне Академією, а Тарасу-поету – нове видання збірки «Кобзар», доповнене новими поезіями. Також Шевченко випускає друкований «Буквар южнорусский».

10 березня 1861 року великий культурний діяч Т.Г. Шевченко закінчив свій шлях на цій землі. Його поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі. Однак через 45 днів його тіло було перевезено на Україну. Тарас Григорович покоїться на території м Канева, на горі, названій на його честь Тарасової.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Твір: “Природа влітку”