Велика трагедія маленької людини в повісті «Шинель»

Тема «маленької людини» в «Шинелі» піднімається Гоголем не випадково. Типізація героїв – один з основних ознак реалістичного методу творчості, а образ «маленької людини» став традиційним для літературного реалізму. Його творцем по праву вважається Олександр Пушкін (Самсон Вирін з «станційного наглядача»). Обидва автори навіть в самому прозовому персонажа бачать приховані скарби душі. Любов, самозречення або відданість ідеалу «маленькі люди” не випинають на загальний огляд, а зберігають глибоко в серце. Цього короткозоре суспільство не бачить, явно нехтуючи ними, вважаючи нікчемами тих, хто насправді на голову вище за інших.

Конфлікт в повісті Гоголя «Шинель» – велика трагедія маленької людини, у якого відняли єдину цінність. Але головна проблема полягає в тому, що ніхто не співчуває герою, він не знаходить підтримки у оточення. Його біду лише посилюють байдужість або глузування. З одного боку, автор протестує проти світу, який перетворює людину в Акакія Акакійовича, який знайшов сенс життя в речі. Він різко критикує тих, хто «натрунились і нагострив вдосталь» над «вічними титулярним радниками». Таких забитих і зламаних людей взагалі не повинно бути. З іншого боку, Гоголь – реаліст, він розуміє, що вони є і будуть, тому закликає хоча б звернути увагу на нещасних Башмачкіна, не допустити трагічної розв’язки їх долі.

Образ Башмачкіна нітрохи не прикрашений автором: інтереси Акакія Акакіечіва убогі. Його ідеал і межа мрій – шинель. Символ шинелі, звичайно ж, зрозумілий: захист від холодного, ворожого світу, єдина відрада і подруга життя. Зате до мети герой йде по муках, обмежуючи себе у всьому. Він відмовляється від вечерь, від свічки вечорами, від прання білизни у прачки, аби накопичити на жадану покупку. Багато хто вбачає в ньому риси святого Акакія Синайського, цим і пояснюється незвичайне ім’я чиновника. Смирення, покірливість, самопожертва – ось, що ріднить героїв житія і гоголівської повісті.

Проходячи через випробування, людський дух загартовується. Так і Башмачкіна стає сильнішою, в голові з’являються сміливі думки і далекосяжні плани: «не покласти чи куницю на комір?». День здобуття шинелі став для героя справжнім святом розкріпачення. Звичний рутинний хід його життя, нарешті, порушився: «Пообедал він весело і після обіду вже нічого не писав, ніяких паперів, а так трошки посибарітствовать на ліжку, поки не стемніло». Потім він попрямував на своєрідну вечірку з нагоди обновки і випив цілих два келиха шампанського. Але вся іронія автора поступається місцем обуренню, коли у героя забирають його надбання. Страждання, випробувані Башмачкіна після втрати шинелі, можна порівняти зі скорботою про смерть коханої людини. Акакій Акакійович шукає захисту у держави, проте його прохання лише розгнівала «значна особа». Велика трагедія полягає в тому, що світ байдужий до горя маленької людини. Шинель гріла і берегла героя, а люди тільки знущалися над ним або не зважали свого дорогоцінного уваги на його долю. Холодний Петербурзький клімат асоціюється з атмосферою в колективі, де навіть гаряче серце через певний час чи покривається інеєм, або перестає битися.

Посилання на основну публікацію