Твір “Зимовий пейзаж”

Зимова пора, пора року, яке мене не зовсім радує, адже із зимою приходять холоду. Якраз холод я дуже не люблю, але варто випасти першому снігу, варто запорошити все навколо і відразу моє ставлення до морозному сезону змінюється. Ось в творі на тему Зимовий пейзаж я і напишу про те, що я бачу і відчуваю, коли випадає сніг, а на вулиці стоїть сонячна морозна погода.

Моє творіння було б нічим не примітним, якби я писала про зиму в місті, адже в межах міста тільки перші миті сніг лежить навколо, але незабаром він тане і все знову сіре і непоказне. Інша справа село. Ось саме в селі мені подобається зима. Вона прекрасна. Зимовий засніжений пейзаж відіграє іншими фарбами, що відкриваються переді мною, коли я приїжджаю до бабусі. Ось тут і художником не завадить стати або письменником, щоб оспівати ці прекрасні види.

Пейзаж по всій окрузі представлений білизною і пухнастими кучугурами. Вони покривають всю дорогу, всю землю і неможливо сидіти вдома. Хочеться пройтися по цьому пуховому сніжному килиму, залишивши перші сліди. А недалеко вже діти щосили катаються на санках з гори. Їх сміх розливається по всій окрузі. А як прекрасні засніжені дерева. Нехай вони і голі, але це поєднання білизни з чорними стовбурами чудове. Чорне і біле, як інь і янь. А коли дивишся на їли в лісі, які ростуть недалеко від бабусиного будинку, то дух захоплює. Ці зелені красуні вмить вбираються в білі весільні сукні. Глянеш на небо, а воно все в хмарах і ти розумієш, що скоро знову піде сніг, який припорошив сліди і все стане знову невинно білим. А поки йде сніг, ми з бабусею насолоджуємося солодкими пирогами і попиваємо теплий ароматний чай.

Як же я люблю взимку приїжджати до бабусі. Ось за ці миті я і люблю зиму з її білосніжними пейзажами.

Посилання на основну публікацію