Твір “Який вчинок можна назвати боягузливим?”

Боятися небезпеки – природна реакція людини на загрозу, тому ми зовсім не присвоюємо кожному зустрічному ярлик «боягуз». Однак існують ситуації, коли страх необхідно перемагати або він не має підстав. Ось тоді-то і напрошується само собою звинувачення в боягузтві, адже не можна ж уподібнюватися страусові і заривати голову в пісок при першій же можливості. Коли ж соромно піддаватися паніці і бігти щодуху?

Відповідь допоможуть знайти приклади з книг. У повісті Распутіна «Живи і пам’ятай» Андрій дезертирує, тим самим підставляючи свою дружину, яка змушена його прикривати. Настена виявляється такою ж зрадницею в очах закону, як і її чоловік, хоча її вина полягає лише в тому, що вона вірна своїх обов’язків, визнаним ще біля вівтаря. Андрій же зовсім збожеволів від страху за своє життя, тому абсолютно не думає про долю відданої дружини. Його боягузтво спричинила за собою смерть жінки. Коли вона пливла на човні до укриття свого чоловіка, її вистежили односельці, які хотіли вивести зрадника на чисту воду. Щоб не видавати улюбленого, Настя кинулася в воду. Якщо її вчинок можна назвати героїчним, то дезертирство Андрія – справжня і сама ганебна боягузтво, тому що вона поставила під удар його сім’ю, його батьківщина, його честь, аби реалізувати егоїстичне бажання пересидіти небезпеку в спокої.

В оповіданні Гаршина «Трус» герой теж боявся війни з її руйнівною і всепоглинаючої міццю, яка зрівнює людей і стирає їх індивідуальність. Пан переживав і мучився від думки, що його багатогранна особистість перетвориться в коротеньку запис в списку загиблих на полі бою. Його лякає перспектива марності життя, втраченої в бою за чужі інтереси. Всі його друзі, Львів і Марія, вважали його боягузом, так як бачили в його боязні тваринний страх за свою шкуру. Однак почуття героя набагато глибше, адже коли він усвідомлює свою роль у великій справі всього народу, він йде на війну, перемагаючи себе і своє небажання битися. Така поведінка не можна назвати боягузливим, так як воно продиктоване внутрішньою боротьбою, тобто є лише нерішучістю на роздоріжжі, а не капітуляцією.

Таким чином, боягузливий вчинок – це зрада себе, батьківщини або близьких людей на благо корисливою, дрібної або егоїстичною мети. Його не треба плутати з нерішучістю або коливаннями на роздоріжжі між чесним шляхом і обхідними стежкою, адже людина ще може вибрати правильний варіант, а образливий ярлик лише підштовхне його на криву доріжку.

Посилання на основну публікацію